Тамара давно мріяла про візит до батьків в село. Весною їй особливе задоволення приносила природа навколо. Жінці набридла задуха і вадке повітря міста. Проте чоловік повернув її до реальності, коли заявив, що нікуди не поїде.
– Іване, чому ти не хочеш їхати? У селі ж так чудово. Там багато місця і неймовірна природа. На тебе не почали тиснути стіни нашої квартири?
– Я не хочу їхати лише через твоїх родичів. Я знаю, як все буде відбуватися. Ми приїдемо з шашликом, закусками й іншими делікатесами. У перший день організуємо застілля, а потім кожного дня нас годуватимуть картоплею, макаронами, дешевими сосисками і яйцями.
– І що з того? Не бачу в цьому нічого поганого. Сам розумієш, що вони бідно живуть. Проте це не робить їхні продукти менш смачними. Мамині страви завжди апетитні. А ти чого хотів? Високу кухню? Вибачай, але вони з сестрою мешкають і малими внуками. Про розкоші можна забути.
– От тому я проти. Чому ми повинні везти для твоєї сестри дорогі гостинці? Гаразд про батьків подбати, але не про цілу родину. Мені це вже надоїло.
Дружина не розуміла, чому її чоловік так змінився. Раніше він не був таким жорстоким і категоричним. Прояв зневажливого ставлення до її сім’ї обурило й образило Тамару.
– Ти жартуєш чи що? Як це взагалі розуміти? Хіба моя мама колись приїжджала до нас з пустими руками? Вона навіть не відпускає нас без чогось смачненького додому і готова пожертвувати усі найкращим. А поки ми в них гостюємо, о за нами й дивляться, як за царями. Принесуть і подадуть все, що треба. І ніхто не змушує тебе виконувати якісь господарські роботи. А тобі навіть важко продукти купити! Тим паче з твоєю зарплатою – це дрібниці! Взагалі байдуже на ті гроші, адже ми маємо можливість віддихнути у колі рідних.
– Моє рішення не обговорюється. Ми залишаємося вдома. Крапка.
– Роби як знаєш, а я з дітьми їду в село. Мені соромно за тебе і твою позицію.
Тамара дотрималася свого слова, як і її чоловік. Іван залишився вдома. Дружина не могла повірити, що якийсь шашлик і шматок риби могли змусити його так вчинити. Ніякі кошти не можуть зрівнятися з тими емоціями, які ми отримуємо від спілкування з рідними.
Батьки радісно зустріли свою доньку та онуків. Тато міцно обійняв Тамару і запитав, чому з ними немає Івана. Жінці було ніяково говорити правду, адже вона сама до кінця не розуміла, що діється з її чоловіком.
А на вашу думку, хто в цій ситуації має рацію?
