– Тут є продавець?
Я побачила блондинку на каблуках, в норковій шубі, що стояла в іншому боці магазину й уважно розглядала прикраси. Кивнула їй в знак того, що зараз підійду, бо розраховувала людей на касі. Але дівчина не замовкала.
– Я що до завтра маю тут стояти? Мені покликати вашого директора чи як? – Викрикала дівчина.
– Сонечко, не будь такою! – Лагідно заспокоював її непомітний чоловік.
Я підійшла до неї зі скляною посмішкою на обличчі та стримувала себе зі всіх сил, щоб не сказати їй зайвого.
– Це справжні діаманти?
– Так. – Спокійно відповіла їй.
Блондинка глянула на мене з презирством і продовжила.
– Знаю я вас. Не раз чула, що підробки продавали людям. Але все-таки покажіть мені он ту каблучку! – З хтивим обличчям і гордою посмішкою промовила жінка, тикаючи своїм грубим пальцем у вітрину. – Що це за проба?
– П’ятсот вісімдесят п’ята. – Відповіла я і розуміла, що відбуватиметься далі.
Діло в тому, що кожен з ким я почну розмову обов’язково щось купує. Це залежало тільки від мене. Я глянула як тоненьке кільце майже “зникло” серед складок товстого пальця, дівчина теж це зрозуміла і попросила ширше з більшим діамантом.
Тим часом до магазину ввійшли нові покупці і їх зацікавили інші кільця.
– А чи могли б ви показати нам цю каблучку з топазами? – Пролунало від вітрини з найдорожчими виробами.
– Ви що не бачите, що консультант зараз зайнятий нами? – Блондинка моментально і нахабно відповіла людям. – Зачекаєте на свою чергу!
– Сонце, припини… – Намагався якось заспокоїти норовливу дівчину скромний чоловік.
Я витягнула з вух навушники та почула думки усіх, хто був в магазині. Першими пролунали роздуми егоїстичного “сонечка” і втомленого від такого життя її непомітного чоловіка.
Я зняла окуляри й перед очима промайнуло їхнє минуле і майбутнє. Тепер я знала все про тих людей. В минулому їхні стосунки були як кольє з намистин, де кожна бусина означала якусь подію. А майбутнє наче віяло, що поділить їхні долі в різні сторони.
– Ці каблучки вам теж мають сподобатися. Зроблено як для вас. – Відповіла я, витягуючи ще кілька прикрас.
Дівчина надягнула їх на кожен палець і милувалася відблисками. За хвилину вона визначилась і наказала чоловіку оплатити.
Та блондинка не знала, що обрала своє власне майбутнє. На обох кільцях були діаманти. Не кожна людина знає, що навіть у цього ідеального каменя можуть бути дефекти. Здавалося б ззовні гарний і блищить, але всередині може мати недолік. Це може відрізнити лише ювелір. Так само з цією дівчиною, руки, ноги є, а натура противна. Тож дівчину кине чоловік вже через пів року, бо збагне, що її годі терпіти. А якби вона обрала інше, то захворіла б. Діаманти сильні камені, добрим людям вони примножують позитив, а злим навпаки додають весь негатив, який вони приносили іншим.
Та вони не єдині сьогодні здійснили покупку.
Акуратну каблучку з гранатами та кристалами кришталю я порадила студентці, що сильно хвилювалася через сесію і не вірила у себе. Тепер вона спокійно складе екзамени, бо гранат додасть їй впевненості та віри в себе і свою привабливість. А кришталь впорядкує думки та покращить пам’ять.
У нас ще була вітрина з годинниками. Якраз до неї підійшов наступний покупець – чоловік середнього віку, що мав проблеми в бізнесі. Та я розуміла, що годинник йому ні до чого. Він тільки сповільнює чи пришвидшує час своєму власнику. Йому потрібно було щось для допомоги. І я запропонувала статуетку лева з опалу. Він поставить її на робочому столі та дізнається, хто з партнерів його постійно підставляє і кому не слід доручати важливі документи. Тоді всі справи підуть вгору.
Перед закриттям зайшла непримітна жіночка, у старому пальто, без зачіски, макіяжу і сумно дивилася на найдешевші прикраси.
– Чим я можу вам допомогти? – Спитала я і вже знала, що жінка хоче якось втішити дочку у якої скоро операція.
– Я навіть не знаю…- Розгубилася жінка, і глянула на мене втомленими очима. – Не буду вас затримувати, ви скоро зачиняєтесь.
– Ні, можете не хвилюватись, я з радістю вам все покажу.
Я зняла окуляри й побачила, що хвороба давно підкосила її дочку, операція буде важкою, а відновлення повільним. Дійсно для такого знадобиться багато сил і терпіння. Я пригадала, що у комірчині було особливе кільце з дорогим каменем для якого ще навіть не встигли придумати назву.
– Зараз повернуся, зачекайте! – Попросила я і пішла за ним. – Ось, чудова робота професійного ювеліра. Воно унікальне і є лише у нас. Аналогів ви просто не зустрінете. А камінь настільки рідкісний і неповторний, що науковці ще не дали йому назву.
– Дуже гарне! – Вона взяла у руки перстень, а він у відповідь заблищав ще дужче. – І напевно дуже дороге!
Жінка мала рацію, кільце коштувало, як діамантове кольє.
– Зовсім ні! – Спокійно відповіла я і назвала ціну як за найпростіше срібне кільце.
Воно звісно не вилікує дочку, бо ця зроблять лікарі. Але дасть їй сильну підтримку, якраз те, що їй потрібно найбільше.
Я вже хотіла зачиняти двері магазину, як почула голос захеканого хлопця.
– Зачекайте, будь ласка, ще хвилину. Питання життя і смерті!
– Що трапилось? – Не витрачаючи часу я вже знімала навушники й окуляри.
Ой тут явно не без моєї помочі. Хлопець загубив кільце прямо перед тим, як збирався робити пропозицію коханій. Та це вже сигнал, що треба заново обдумати своє рішення, або хоча б зачекати. А він побіг за новим.
Хлопець на пальцях пояснював мені, як виглядала загублена каблучка і питав чи у нас така є. Звісно я відповіла, що можна пошукати, але розуміла, що його вибір був не найкращим, тим більше його дівчині вона точно не сподобалась. Тоді я вирішила діяти. Показала йому кілька варіантів. Тим часом непомітно розвернула дзеркальце, яке давала, коли клієнти приміряли кольє, так, щоб бачити його обличчя.
У хлопця життя пробігло перед очима. Він стояв і не міг збагнути, що на нього чекає та не промовив ні слова. Хитав головою, щоб збагнути чи це йому здалося.
– Ви, ніби поспішали в ресторан? Вам не здається, що таку важливу подію потрібно провести спокійно. А ви оце так квапитесь…
– Ви праві! – Відволікся хлопець, подякував і пішов до виходу.
– Нарешті я закрию мазанин. От і день сьогодні видався непростий. І покупок було багато, я ж таки не звичайний продавець…
Чи правильно робила продавчиня?
