Я живу з чоловіком удвох. Якось одного вечора мені зателефонувала подруга Віка і попросилась поселитися в нас на невизначений термін. Відчувала себе тоді двояко: з одного боку подруга, а з іншого – сімейний комфорт. Все ж не змогла їй відмовити та пустила погостювати…
Минав черговий тиждень від того дня того, як Віка поселилась у нас. Я тоді ще не знаходила зв’язок між її перебуванням у нас і тим, що мій чоловік почав різко змінюватися. Як виявилося він був очевидним. Чоловік перестав мені допомагати, злився на мої прохання допомогти й залишав всю хатню роботу на мене.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Одного разу я прокинулася пізно ввечері, щоб сходити до туалету, який знаходиться біля кухні. Вже поверталася, як краєм вуха почула, що моя подруга говорить з моїм чоловіком у кухні. “Ти що не розумієш, що ти неї під каблуком?”- говорила Віка – “Вона звикла тобою керувати. Ти ніколи їй не перечиш, тому вона й вилізла тобі на шию. От я після розлучення все на собі тягну і ні на кого свої обов’язки не передую.”
А далі почалось таке, чого я явно не очікувала від близької подруги. В той момент я стояла на краю темного дверного отвору. Віка трохи підняла спідницю і сказала моєму чоловікові грайливим голосом: “Бачиш, Славко, я порвала колготки?”
Мій чоловік зреагував моментально: “Чого ж ти, Віко, одразу не сказала? Що ж ми тебе без колготок залишимо?” і поставив їй на стіл п’ятсот гривень. Я мало зі сміху не вмерла від того, наскільки вправно Славік проігнорував натяки Віки, але стрималась і тихенько пішла в спальню. Вирішила, що все ж чоловік в мене не “безнадійний”.
Наступного ранку я попросила Віку з’їхати. Звісно, у відповідь Віка вилила на мене багато бруду, сказала, що я жахлива подруга і що не підтримую її в тяжкий момент життя. Проте все ж з’їхала. Я перестала спілкуватися з Вікою. З чоловіком нарешті все налагодилося. Більше нікого не пускаю у наш дім з ночівлею. Подруги подругами, а сім’ю треба берегти.
А наскільки ви довіряєте своїм подругам? Чи могли б пустити її пожити до себе в сім’ю?
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Думали, світу більше немає чим вас здивувати? Ось 27 фотографій, які доведуть протилежне
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
Тест для уважної нареченої: віднайди багатого нареченого
3 важливі стадії розвитку сина! Це має знати кожна мама
Як чужі люди виявилися відданішими і поряднішими від рідних дітей
Ніжний торт “Пташине молоко” без випікання і желатину – покроковий рецепт
Близько 5 років тому вона була заміжня і переживала, що дітей немає до сих пір, а час невблаганно минає. Іра захотіла завагітніти
Спосіб, який допоможе розваритися гороху за 10 хвилин без попереднього замочування
Будиночок гнилий, дах провалився, і паркан ледь тримається – комусь же він знадобився, купили все-таки. – Напевно, недорого купили
Виберіть одне з зображень лотоса, і отримаєте пораду, яку ви зараз потребуєте
В один прекрасний момент про нього згадує його біологічна мати. Вона прийшла вимагати, щоб він її утримував
Дівчинка сиділа на задньому сидінні, а тато з сусідкою її навіть не помітили і пішли прогулятися
– Чудовий хлопчик, Надійка, – говорила бабуся після втечі шанувальника, – але, на жаль – не нашого кола
Я став дорослим чоловіком, але ця історія дуже гріє мені душу. Людська доброта безмежна. Потрібно тільки вміти її проявляти і не соромитися діставати з куточків своєї душі
