Ми прожили з дружиною 13 років, але я вирішив розлучитися. Ми були підлітками коли одружилися: мені було 22, а Марії – 20. У нас народилося двоє чудових дітей. Але протягом останніх років ми з дружиною почали віддалятися один від одного.
Я почав думати, що наші відносити вже повністю вичерпали себе. Ми почали часто сваритися. Останнім часом ми навіть не мали спільних тем для обговорення. Я почав думати, що наш шлюб був тотальною помилкою. Марія почала мене дратувати. Я розумів, що вона мені більше не підходить.
Одного разу я вирішив, що нам потрібно поставити крапку в стосунках. Але розлучення я вирішив відкласти. Мій хороший знайомий запропонував мені поїхати за кордон на роботу. Я одразу погодився – буду працювати й одночасно з тим, подумаю над нашими стосунками. Дружина не догадувалася, цю інформацію я хотів їй озвучити вже по приїзду.
Пів року я жив в чужій для мене країні. Я знайомився з новими людьми, вивчав їхні традиції та звичаї. Накопичував новий досвід та вбирав враження.
Там я зрозумів, що таке самотність. Я почав багато думати, почав відчувати свої страхи, тривоги. Пізно ввечері, я почав розмірковувати про своє життя. Я ніколи не проводив на самоті так багато часу.
Все життя поруч зі мною хтось був. Але завдяки самотності – я познайомився сам з собою. У мене були змішані почуття. Згодом, я вирішив знайти когось. Свої вчинки я виправдовував так: мій шлюб вже нічого не врятує. Чому б не знайти нову жінку?
Тут я познайомився з Іриною. Вона як і я, була заробітчанкою, але за кордоном жила вже 10 років. Іра була розумною та красивою жінкою, вона одразу мені сподобалася мені. Але це тривало не довго.
З Ірою мені спочатку було легко та добре, а потім все сильніше стало дратувати все те, що колись мене дратувало в дружині. У нас були ті ж самі причини для непорозумінь. Відносини завершились: мені потрібно було їхати додому.
Продовжувати стосунки я не хотів. Щобільше, я передумав розлучатися з дружиною. Я багато думав над своєю поведінкою та розібрався в собі, охолов, скучив та зрозумів найголовніше.
Справа була зовсім не в моїй дружині, а в мені. Коли я приїхав додому, то глянув на свою дружину вже зовсім іншими очима. Вона була дуже радісною, щасливою, доброю та відкритою до мене.
Ще пів року тому, я був впевнений, що моя дружина мені зовсім не підходить, що вона вічно незадоволена життям, постійно хоче сваритися і важка на підйом. Таке усамітнення в іншій країні допомогло мені розібратися у своїх почуттях. Я став набагато краще розуміти свою дружину, не перекладав на неї свої проблеми й розчарування.
Я знову покохав Марію. Вона стала для мене єдиною та неповторною. Жалію тільки про одне, що мені довелося пройти такий шлях, щоб зрозуміти це.
Як ви вважаєте, чи правильно вчинив чоловік?
