Я прожила з Іваном 15 років, у нас народився прекрасний син. Я завжди думала, що у нас щаслива та міцна сім’я. Я дякувала Богу за все, що маю.
Мій чоловік мав свій власний бізнес, я теж працювала, але заробляла вдвічі менше. Іван мав дуже мінливий настрій – якщо у нього були якісь труднощі на роботі, або ж було дуже мало продажів – то і вдома були скандали. Я ніколи не жалілася, вважала, що всі сім’ї стикаються з подібними проблемами й нічого страшного не відбувається.
Одного разу, Іван сказав мені, що покохав іншу жінку й переїжджає жити до неї. Я була шокована. Я ніколи не могла припустити, що мій чоловік мені зраджує. Свої затримки на роботі пояснював тим, що є багато зустрічей та переговорів з потенційними клієнтами. Я не знала як сприймати цю новину.
Знову повірити у свої сили мені допоміг абонемент в зал. Я завжди чимось займалася: плавання, аеробіка, танці. Щодня після роботи, я стала відвідувати тренажерний зал та викладалася там на повну. Коли приходила додому, то одразу засинала.
Через рік мене важко було впізнати. Моє тіло стало підтягнутим, я схудла. Чоловіки одразу почали звертати на мене увагу. У мене було декілька коротких романів, я не хотіла заводити серйозні відносини. Я не хотіла, щоб у мене повторилася така ж ситуація, як з моїм колишнім чоловіком.
Якось ввечері, я зрозуміла, що бути самотньою не так вже й погано. Ніхто більше мене не критикує, не говорить, що їжа не смачна, а сорочка погано випрасувана. Тепер більше часу маю для себе, насолоджуюся кожним днем. Єдине, про що я жалію, що мій колишній чоловік не пішов від мене раніше.
Чи погоджуєтеся ви з думкою нашої героїні?
