Аня була мініатюрною дівчиною. Та йти додому через темний ліс вона не боялась. Вони з дитинства провела у ньому багато часу. Ще з дідусем ходила по гриби, по ягоди, трави різні. Та декілька місяців тому старий помер і вона залишилась зовсім сама.
Дівчина була доволі симпатична. Довге світле волосся і голубі сяючі очі, завжди усміхнена.
Батьки Ані загинули в аварії ще коли вона була маленька, братів, сестер не мала. А тепер і дідусь..
Аня йшла, захоплена спогадами і вихопили з них стогони. Людські..
Скривавлений мужчина повз по лісовій стежці.
– Допоможіть..мені.. – тільки прохрипів він і втратив свідомість.
Аня не могла залишити його. Викликала швидку і була ввесь час поруч. Він був у критичному стані. Лікарі думали, що вже не зможуть його врятувати. Та дивом чоловіка витягли з того світу. Він не пам’ятав абсолютно нічого, окрім свого імені. Олександр…Саша.
Поліція навіть не розпочинала справу. Кого будуть шукати?
Пацієнти і лікарі зневажливо ставились до Олександра. Думали, що він якийсь бомж, а може, зек. От його і побили за темні справи.
Тільки Аня приходила до бідолашного, приносила йому булочки домашні, супчики, розмовляла з ним.
– Навіщо тобі той бомж? – питалась стара медсестра Зіна.
– А що мені втрачати? Я ж і так сама. Тільки в радість бути комусь корисною.
– Їдь краще в місто. Ти молода, красива, знайдеш собі нареченого.
– Чужа я там..А Саша..Він хороша людина, я це відчуваю. Даремно ви на нього наговорюєте..
– Дурепа ти просто..- шепотіла Зіна.
Одного дня, коли дівчина вчергове навідувала Сашка, він був дуже чумний і холодний.
– Щось сталось? – спитала вона.
– Мене завтра виписують.
– І куди ти далі? – а в самої передчуття погане..
– Та у місто подамся. Не пропаду..Спробую десь прижитись. Там, кажуть є центри для безпритульних. Може і роботу вдасться..
– Я чути цього не хочу. Будеш жити у мене.
– Навіщо тобі зі мною панькатись? Я ж ледве ногами перебираю і не пам’ятаю нічого..
– Все буде добре.
Сашко погодився. Він і справді хороший хлопець, в усьому Ані допомагав: і приготує, і прибере, і техніку зремонтує, що давно вже на останніх парах працювала. А сам то він видний був, очі карі, волосся темне, тіло статне. От Аня не помітила, як і закохалась у нього.
Возила його по клініках, по лікарях. В одній сказали, що операція йому потрібна. Сума за неї немаленька. Тільки от де ці гроші взяти?
“Піду до шефа..Він добрий, чуйний. Може, погодиться у борг мені гроші дати” – думала дівчина.
– Звичайно я дам тобі грошей, Анюта. Ти дівчина порядна, хороша – Сергій Андрійович кинув оком на неї і погладив по щоці. Та дівчина не звернула на цей жест уваги. Він був для неї, як батько.
Аня не знала, що він недавно розлучився з дружиною і мав на меті затягти у ліжко молоденьку секретарку. Вона взяла гроші, Сашку зробили операцію. Дівчина була на сьомому небі від щастя. І навіть не помічала дивної поведінки Сергія Андрійовича.
– Я радий, що гроші допомогли тобі. Не переживай віддаси, коли зможеш. А якщо не зможеш, то ж є й інші способи..оплати.
“Це ж він так..жартує?” – дівчина напряглась.
Та одного вечора, коли закінчувався робочий день, шеф викликав секретарку до себе в кабінет, розлючений був страшенно.
– Ну що, цукерочко, Як борг віддавати будеш? Знаєш, я людина небідна, але все має свої межі. Я думаю тобі проблем не потрібно. Бо я можу тобі їх влаштувати. Залишишся боса та гола.
Аня почала плакати.
– Ну, ти не плач. Ситуацію ж можна поправити..Ти завжди мені подобалась – він підійшов ближче до Ані і погладив її по волоссі. – Прийдеш завтра до мене після роботи в кабінет і відпрацюєш..на столі – нахабно промовив начальник.
Додому Аня поверталась заплакана і налякана. Не уявляла, що її чекає далі.
– Щось сталось, сонце моє? – спитав її Сашко.
Аня не стрималась і розповіла усе чоловіку. Він був розлючений.
– Я сам піду до нього завтра! Він буде лежати під столом! Я не допущу, щоб він тебе мучив.
– Ні, ні..Він набагато сильніший за тебе..Ось, глянь – Аня витягла телефон, знайшла фото і показала Саші свого страшного боса.
Чоловіку стало недобре. Віг присів. Спогади почали повертатись до нього. Дорога. Сонячний день.. Він з братом їде у машині до лісу по гриби.. Момент..І перед очима все поплило. Останнє, що бачив Сашко – озлоблене обличчя свого брата з тяжким тупим предметом в руках..
– Аня, це мій брат – ледь чутно промовив Саша.
– Брат?
– Так. Розумієш, я не ладнав з матір’ю. Вона, як і усі багаті жінки була зі своїми заморочками. Хотіла, аби її молодший син вивчився на юриста. А я гад такий, закінчив медуніверситет. Потім вона з дівчиною мене розлучила. Цього я вже не витрима. Висказав їй усе, що думаю. От вона і відправила мене на усі чотири сторони. Я й пішов. Благо лікарі потрібні усюди. Через багато років до мене зателефонував Сергій. Сказав, що у мами рак..4 стадія..Вона мучилась близько року. Весь цей час я був біля неї. А брат..Він людина зайнята: фірма своя, жінка. Він часу не мав.. Та я йому не суддя, це був його вибір. Мама дуже каялась, просила переді мною пробачення. Казала, що усе майно на мене записала. Розповіла про це рішення брату. От він і вирішив мене прибрати зі своєї дороги.
Сашко завершив свою розповідь і вони пішли спати. Він вже знав, що робитиме завтра.
Сергій Андрійович спокійно йшов до свого кабінету вранці. Він уявляв, як сьогодні буде втілювати свої фантазії у життя з молодою секретаркою.
Та яким було його розчарування і здивування, коли його чекала не Аня, а купа поліцейських і воскреслий брат.
З нахабного мужнього боса він перетворився у нікчемне створіння. Розплакався і просив помилування.
Сашко і Анна одружились. Переїхали жити у місто. Через рік у них народись чарівна донечка. Назвали Наталя. В честь матері Олександра.
Кожного року вони приїздять у ліс. На те місце, де колись зустрілись. Де доля звела їх. Вони дійсно кохають один одного. Не женуться за матеріальними статками. Вони вищі за це.
Як ви вважаєте, Сергій отримав по заслугах?
