В гості до сина ми ходимо не часто. В них маленька дитина, завжди купа турбот.
Цієї п’ятниці у Богдана був ювілей, 30 років. Невістка запросила нас з чоловіком і молодшою дочкою в гості. Ми сказали, що обов’язково прийдемо. Скучили за ними. І внука давно не бачили.
Зібрались увечері, після роботи. За стіл сіли близько сьомої вечора, а через годину невістка пригощала тортом і просила збиратись. Мовляв, дитину пора купати і класти спати. Андрійко засинає рівно о пів на дев’яту. Вони дотримуються режиму.
Режим це наша болюча тема. Андрійку вже виповнилось два роки, а у неї далі всюди режим. Лягають спати в точній годині: усе виключається, ніхто не грається. Вона тримає над усім контроль.
Я б можливо нічого не говорила, але моя дочка Інна теж має півторарічну дитину. Вона живе разом з нами. Але вона таким не страждає. І онучці від цього нічим не гірше. Засинає без проблем, їсть коли зголодніє і грається, коли хоче. Не за розкладом.
Син уже було хотів щось сказати, але змовчав. На початку запровадження “дня по годинах” він її підтримував. Проте зараз він зрозумів, що інколи їм це заважає: нікуди не піти, нікого не покликати до себе.
Я не розумію, ну невже не можна інколи порушити режим, тим паче сьогодні є привід. Та й ми у гості приходимо рідко.
Та невістці байдуже на це, гостей вона виставить за поріг, але дитина спатиме о 20.30.
Навіть якщо так, Андрійка вона кладе спати і так в іншій кімнати, ми ж усе розуміємо, сильно не шумимо. Чому тоді вона вас так випроводжає?
Моя донька раніше дружила з невісткою, вони однолітки і діти майже одного віку. Проте на виховання дітей вони дивились по різному. Тому і дружба їхня закінчилась.
Я бачила, що син був засмучений святкуванням свого ювілею. Та дружина на компроміс іти не готова.
Як ви ставитеся до режиму дня у дітей? До якого віку його варто дотримуватись? Та чи варто взагалі?
