Усі довкола по-доброму заздрять Вірі. Кажуть, що їй неймовірно пощастило зі свекрухою. Вона ж, мовляв, постійно готова прийти на допомогу, злим словом нікого не згадує, ще й досвідом рада ділитися. Нерідко доводиться чути, як чоловікова мама постійно свариться з невісткою, життя їй не дає. А тут золота жінка. І це ще навіть малюк не народився. А коли на світ з’являться внучата, то Вірі взагалі легко буде їх на ноги ставити з такою свекрухою.
Спочатку дівчині і справді довелося жити з Любов’ю Ігорівною в одній квартирі. Після весілля з Русланом діватися було вже нікуди. Не було ні грошей, ні власного житла. Ось вони й вирішили залишитися в матері. Але Віра постійно мріяла про власний куточок. Тож з усіх сил економила. І як тільки з’явилися хоч якісь заощадження, негайно взяла кредит на житло.
– Чого ж вам не сиділося? Вас же радо в домі свекрухи прийняли! – дивуються всі довкола.
– З цим не посперечаєшся. Однак молодим людям інколи хочеться побути наодинці, а старшій жінці цього не поясниш,- розводила руками Віра.
Стосунки невістки з Любов’ю Ігорівною і справді були хорошими. Жінка постійно допомагала дітям, прийнявши Віру, як рідну доньку. Ділила з нею побут та кухню. Намагалася давати поради, але особливо у господу молодої сім’ї не лізла.
Зате до спальні пари її тягло постійно.
Жінка постійно наводила там лад, забуваючи, що її синові давно не 10 років. У нього тепер є дружина, і в обов’язки входило стежити за чистотою спальні.
Але все б нічого, якби з часом пані Любов не почала бідкатися, як сильно втомилася за всіма прибирати. Віра на неї тільки вирячиться, мовляв, а хто ж вас просить?
Дівчина все терпіла, бо знала, що назавжди в тому домі вона не залишиться. Жила думкою про переїзд. І коли справа дійшла до вибору квартири, купила ту, що найдальше від свекрухи. Тепер вони будуть бачитися вкрай рідко. І то на нейтральній території.
Однак не довго Віра тішилася. Якось їх зателефонувала чоловікова мама і сказала, що скоро вони стануть сусідками. Розповіла, що самій їй скучно, а в їхній новобудові якраз продають квартиру. Скоро все знову буде, як у старі добрі часи.
Така новина не потішила навіть Віриного чоловіка. Але його матері, схоже, було байдуже на думку дітей. Вона одразу ж зробила й собі дублікат ключів від їхньої квартири й заходила в будь-який зручний для неї час.
Тепер жінка постійно втручається у справи молодят. Намагається повчати. Хоче показати їм, що таке доросле життя, не залишаючи права на самостійність.
А одного недільного ранку Любов Ігорівна розбудила всіх о 7 ранку, щоб нагодувати свіженькими млинцями. А тоді на подяку та компліменти напрошувалася. Але до чого це призведе? До того, що тепер вони й на вихідних поспати не зможуть нормально через ранні візити свекрухи.
Син до материної турботи звикає. А Віра думає про розлучення.
Що ви думаєте про нав’язливість свекрухи?
Чи, можливо, це схоже на турботу?
Як вчинили б на місці Віри?
