Сашко давно подружився з Лайкою. Ця бездомна собака прибилася біля їхнього двору декілька років тому. Зараз для хлопця вона залишилася єдиним вірним другом. Йому здавалося, що більше нікому до нього немає діла.
Колись він проводив увесь свій вільний час з матір’ю. Зараз у неї з’явився новий чоловік. Ні, Сашко не сумує за рідним батьком, бо він його ніколи не знав. Але вітчим до дитини ставився дуже холодно. Сашко намагався привернути його увагу різними способами, проте Всеволод Володимирович лише блимне очима і відведе погляд.
Мати також була у своїх клопотах. Зараз вона виглядала такою щасливою, як ніколи раніше. Сашко радів за неї, але дуже сумував. Колись вони рідко розлучалися, а зараз його відправляли двічі за літо в дитячі табори, а потім до бабусі. Хлопець не був проти, але все ж відчував себе непотрібним.
Навіть в школі він почав гірше вчитися. Приніс декілька трійок, а йому за це ніхто й слова не промовив. От і що з цим вдіяти? Змирився, що тепер все буде по-іншому.
Та ще більше Сашко налякався, коли повернувся після відпочинку на морі і побачив, що його мати вагітна. У неї світилися очі від щастя, а в нього виступили крапельки поту на чолі і змокріли долоні. Бабуся казала, що це у нього спадкове. Дідусь так само реагував на хвилювання, а онук був його чистою копією.
Тепер син не сумнівався в тому, що про нього й зовсім забудуть. Вся увага буде для бажаної дитини, яку Всеволод Володимирович хотів усім серцем. Мабуть, Сашко взагалі переїде до своєї бабусі на село. Вона давно пропонувала цю ідею і казала, що хлопчик може перебратися у їхню школу.
Батьки почали готуватися до появи малечі. Вони купили нове ліжечко і багато іграшок. Вирішили, що будуть робити в кімнаті ремонт і міняти шпалери. Ну звичайно! А до Сашка нікому жодного діла! У нього стіни обдерті та розписані ще з дитячих років. Чи замислювався хтось над ремонтом? Ні.
Прикро було хлопчику. Єдиною розрадою була Лайка. Вона дивилася на Сашка співчутливим поглядом, мовляв, як я тебе розумію. Собака була старою і виглядала дуже неохайною. У неї лізла шерсть, місцями утворюючи лисини. Хлопець читав, що таке може траплятися з собаками у поважному віці.
Прийшла похмура осінь. Температура знижувалася. Сашко переживав за свою собаку і попросив батьків забрати її до себе додому. Всеволод Володимирович категорично заборонив це робити, а мати мовчки дивилася на сина. Це стало останньою краплею. Хлопець зі сльозами на очах вибіг на вулицю. Він не мав куди податися, тому сів на холодні бетонні плити у дворі. Поруч з ним примостилася Лайка. Раптом полився рясний холодний дощ. А Сашко все сидів і лише час від часу витирав обличчя.
Раптом він відчув, що його самопочуття погіршилося. Тіло морозило. Почався озноб. Ще кілька хвилин і він відчув, що його чоло гаряче, а все навколо схоже на марення. Сил кудись іти немає. Зрештою додому він не збирався повертатися. У цей момент Лайка почала голосно скавуліти. Вона дерлася у двері будинку і не знаходила собі місця, поки їй не відчинили.
Мати з вітчимом почули цей жалісливий рик і одразу кинулися рятувати свого сина. Вони думали, що він пішов до свого друга і дуже налякалися, коли побачили, в якому стані дитина.
Коли Сашко отямився, то побачив перед собою своїх найрідніших людей. Бабуся з матір’ю плакали і просили пробачення, а вітчим сказав, що тепер Лайка буде жити з ними. Сашко зрозумів, що нікому не байдуже на нього і зрадів, що скоро у нього народиться сестричка, з якою він зможе бавитися.
А на вашу думку, які стосунки повинні бути між дітьми та не рідними батьками?
