Сестра завжди принижувала мене за те, що я не маю достатньо грошей, аби допомагати мамі. Та те, що вона сказала востаннє образило мене до сліз

Нас у мами двоє дочок: я і моя сестра Оленка. Ми обидвоє давно вже одружені, живемо окремо від мами. Олена з чоловіком, звичайно, більш забезпечена матеріально, мені навіть мірятись важко.

Та сестрі байдуже на це. Купить мамі якусь дорогу річ, а потім каже, аби я віддала половину суми, при цьому покупку зів мною вона не обговорює. Останнього разу вона купила телевізор плазмовий мамі у вітальню за 10 тисяч. Мені зателефонувала і поставила до відома, що я маю віддати їй половину.

До такого повороту ми з чоловіком були неготові.

– Нехай твоя сестра хоч машину мамі купує, ми тут до чого! Покупка з нами не обговорювалась, то чому я маю за неї платити?

Ми з чоловіком працюємо, намагаємось чимшвидше виплатити кредити за квартиру, зайвий раз гроші не тринькаємо. Я одяг на акції купую, продукти теж ті, що дешевше. 

А Оленка вийшла заміж відносно нещодавно за старшого заможнього чоловіка. У нього уже є син, він розлучений. Мені такого її вибору не зрозуміти, але їй усе підходить.

Мама на пенсії уже близько 4 років. Відколи вона не працює сестра взялась забезпечувати маму матеріально: оплачує комунальні послуги і купляє продукти. Я дуже рада, що вона має можливість це зробити. Я теж би дуже хотіла приєднатись, та на жаль, не можу.

Сестра ніяк не може зрозуміти, що я у своєму бюджеті не можу викроїти тих 5 тисяч просто так. Мені доведеться самі сидіти цілий місяць на гречці та воді.

Олена витрачає стільки грошей, скільки їй заманеться, вона не думає, чи вистачить їй заощаджень до наступної зарплати.

– Олено – кажу я їй – якщо ти хочеш допомогти матері – допомагай. Я більшого дати не можу. За покупки віддам гроші тільки тоді, коли буду знати про них наперед.

Минулої суботи я приїжджала до мами допомогти прибрати ділянку, дім позаростав чагарниками, потрібно було почистити все до зими.

Я мамі ніколи не відмовляла у допомозі. Вона бачила, що матеріально я їй не помічниця, ому прохала, щось більш приземлене. В прямому сенсі. У землі я й копирсалась. Адже Олена цього не робитиме.

Тоді якраз і приїхала сестра до мами теж.

– Знову той кефір акційний і ковбаса дешева. Добре хоч овочі не напівгнилі, як того разу! – промовила сестра – Мамусю, я привезла тобі продуктів, а це хай собі забирають.

Так мені стало незручно. Вона постійно намагалась мене присоромити. А мама промовчала. Нічого не сказала. Боялась криве слово сказати донечці.

Я засмучена поїхала до дому. І мама, і Олена змінились. 

Вже зовсім забули, як рік тому, коли мама попала в лікарню, я доглядала за нею. Дитину відвела до свекрухи, а сам днями і ночами була біля мами. Обіди їй готувала, мила її, допомагала. Це швидко забулось. Добре, що усі покупки Олени пам’ятаються. За них мама не забуває згадувати і дякувати кожного разу.

Як ви вважаєте, матеріальна допомога цінується більше?

Viktoria
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector