Жінки так завзято ділили чоловіка, що не чули попереджень від віщунок. Не звертали уваги на нещастя, яке можуть накликати

Біля могили стояли дві жінки. Правда, трималися осторонь, немов чужі люди. Спільне горе їх звело разом – втрата коханого чоловіка. Так, у Сергія були дві жінки. 

Одна з жінок, Люда, вела за руку двох малих діточок. А вони через свою дитячу наївність не розуміли та перепитували чому мама плаче, а тато так міцно спить. Від цих дитячих допитів ставало лише гірше.

— Тато любить вас, –  все повторювала Люда, –  просто він втомився, от і спить.

А поруч йшла Софія. Вона також була з малечею. Проте її дитя було ще надто малим, щоб запитати що сталося. Жінка дивилась на немовля і гірко плакала, бо розуміла, що й воно виросте безбатченком.

Люда вірила бабі Ксенії, а тому й все робила, що скаже стара. Вже всі подруги були одружені, а жінка все бігала до церкви в особливі дні, приносила свічечки, волосся розчісувала місячними ночами на перехресті й промовляла заклинання. І ось воно, звершилось. Молодий красивий син фермера Сергій засватав її. Вони навіть не гуляли толком. Раз пішли на дискотеку і засватав!

В цій швидкоплинності подій дівчина навіть не зорієнтувалась чи любить вона Сергія. А хіба це важливо? Збулося ж те, чого вона так чекала – день одруження, фото зі свята і пишна весільна сукня. Оце вже втерла подругам носа.

Люда продовжувала питати порад у баби Ксенії, а та наказала жінці  народжувати дітей:

— Якщо не хочеш розійтися з ним, то народжуй і чим скоріше, тим краще.

От так і з’явилися на світ дітки.

Але чари зійшли. Через три роки пелена з очей Сергія зійшла. Чоловік не міг зрозуміти, що спонукало його одружитися з Людою. Він не міг ні дивитися на неї, ні говорити. Навіть жити під одним дахом з жінкою не міг. Єдине, що тримало – діти. Тому чоловік вирішив влаштуватися на роботу, де працював місяць, а місяць – так-сяк вдома. 

На роботі з Сергієм познайомилася кухарка Софія. Жінка ніколи не обмежувала себе в стосунках з чоловіками. Нікому не відмовляла, а залицяльників мала багато. Мала трьох дітей, їх зранку годувала і на добу пропадала. Ось так і жила, поки не зустріла Сергія.

Жінка не могла себе впізнати. Вона перестала звертати увагу на залицяльників. Їй потрібен був лише Сергій. Не знаючи що робити, Софія вирішила заручитися допомогою бабки, про яку їй розповідала мама. Поїхала до старої приворожити коханого, щоб наступного місяця він приїхав і вже залишився з нею назавжди.

А до Люди тим часом дійшла чутка про те, що у чоловіка коханка є з трьома дітьми. Вона тут же до баби Ксені:

— Хай там що, але, щоб мій чоловік був зі мною.

Так і сталося. Приїхав Сергійко, став просити пробачення. Говорив, що сам не знає як те сталося, наче чари повели його. Але Софія також не хотіла відпускати чоловіка. Знов побігла до бабки, щоб причарувати.

Жінки так завзято ділили чоловіка, що не чули попереджень від віщунок. Не звертали уваги на нещастя, яке можуть накликати. Поїли, шепотіли, годували Сергія зіллями – все заради кохання. А красень марнів, хворів і старів від тієї жіночої війни. Сили життєві покидали його.

А потім потрапив у лікарню. Всі тільки руками розводили.

– Ніяких поганих показників не було, серце у нормі. Здоровий чоловік. Вперше за всі роки практики у мене такий випадок, – зітхав старенький лікар. 

Тільки жінки розуміли, що вони накоїли. Правда, нічого не могли вдіяти. Кожна хотіла, щоб Сергій був з нею. Тільки от його забрала сира земля. 

А ви вірите у такі “чари”? Це гріх чи просто велике кохання? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector