Погодьтеся, що жінки інколи схильні драматизувати та перебільшувати. Та чоловіки нічим не кращі. Вони також любителі приписати собі кілька досягнень. Ці явища мають спільний зв’язок, адже жінка бреше, щоб її пожаліли, а чоловік обманює, щоб вона відчувала себе поруч з ним в безпеці. Зрештою це не робить брехню приємнішою. Тож, яка причина того, що чоловіки брешуть?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
1. Щоб вразити.
Чоловік намагається усіма способами вразити свою обраницю. Він не думає про наслідки, бо спочатку переслідує лише одну ціль. Тому він не каже правду про свій вік, роботу, освіту та матеріальне становище. Однак рано чи пізно його брехню розкусять. Саме це відштовхне жінку, а не реальний стан справ.
2. Щоб уникнути наслідків.
Наприклад, чоловік хоче вирватися на рибалку, але знає, що дружина буде проти. Саме тому він бреше і придумує собі відрядження по роботі. Це може ввійти в привичку і чоловік перестане розповідати про свої плани дружині. Щоб цього не сталося у пари повинно бути взаєморозуміння. Якщо жінка не буде тримати під контролем свого партнера і забороняти йому мати особисте життя, то чоловік не буде боятися розповісти правду.
3. Щоб зберегти свободу.
Інколи чоловік обманює без причини і в незначних дрібницях. Наприклад, він з’їсть на обід тарілку вареників, але скаже, що перекусив стаканом кефіру. Що це може означати? Можливо, у такий спосіб він просто хоче зберегти свою свободу. Адже тоді у чоловіка складається враження, що жінка не контролює його.
Як зрозуміти, що тебе обманюють?
Насправді це дуже легко. Якщо чоловік бреше, то під час розмови одразу буде намагатися перевести тему або не зможе чітко пояснити ситуацію. У нього можуть з’явитися паролі на гаджетах або дивна поведінка. Можуть виникати напади агресії чи надмірної турботи через почуття провини. Одним словом, слідкуйте за його поведінкою.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Що робити, якщо чоловік обманює?
У першу чергу потрібно розібратися, чому він це робить. Не влаштовуйте сварок, а краще відверто поговоріть.
Можливо, чоловік збрехав з благими намірами. Наприклад, не хотів, щоб його жінка хвилювалася. У цьому випадку також варто просто поговорити і дійти взаємної згоди.
Якщо чоловік бреше через свою натуру та виховання, то краще звернутися до психолога. Адже у нього може бути дитяча травма, яка перетворилася в неконтрольоване бажання приховувати правду.
Ще один випадок чоловічої брехні – це залежність від чогось. Тоді він обманює, щоб вижити. Адже легше сказати неправду, ніж признатися, що програв значну суму в казино або пропив гроші в барі. У цьому випадку в першу чергу потрібно боротися із залежністю.
І найбільш розповсюдженою є брехня через зраду. У таких стосунках важко знову відновити довіру, але можливо. Для цього обидві сторони мають виявити бажання та терпіння. Однак якщо зради продовжуються, тоді варто закінчити відносини.
Ситуації бувають різними. Та кожна з них потребує індивідуального підходу і з’ясування всіх обставин та причин. Але розв’язати проблему можливо, якщо чоловік згоден іти на розмову.
А ви стикалися з подібними проблемами у своєму житті?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
