Коли померла моя мама — я думала, що нічого гіршого в моєму житті більше трапитися не може. Як же я помилялася…
Мені було всього 13, коли ми з батьком залишилися вдвох. І мені, і йому було нестерпно важко без найріднішої для нас людини.
Тато закрився від всіх — так йому було легше переживати горе. А я відчувала себе такою самотньою, що вовком хотілося вити.
Добре, що моя класна керівничка помітила, що зі мною коїться щось не дуже добре, і вирішила поговорити серйозно з батьком.
– Іване Юрійовичу, невже Ви не бачите, що вашу доньку, наче підмінили. Вона ж сама на себе не схожа.
– Не може бути! Все у нас, як і було. Мартуся добре вчиться, школу не прогулює.
– Та хіба ж у цьому річ? Коли ви востаннє відверто з нею говорили? Коли востаннє проводили з нею час?
Тоді мій тато й задумався. Покликав мене до себе того вечора і каже:
– Доню, а давай на риболовлю з’їздимо, юшки наваримо на вогнищі…
– Добре, тату, як схочеш, — сумно відповідала я, опускаючи очі до підлоги.
З того моменту він вирішив мене рятувати від відчаю і депресії. Ми проводили багато часу в компанії одне одного, їздили до міста на атракціони, в кіно, тато навчив мене кататися на ковзанах! Життя потроху налагоджувалося.
Так було лише 3 роки, а потім знову настала чорна смуга.
Батько зустрів жінку, яку зміг покохати. Думав, що після смерті мами йому це ніколи не вдасться, але Юля все змінила.
Вона з першої хвилини знайомства мені не сподобалася — холодна, зверхня і дуже гордовита. Та я тримала язика за зубами — не хотілося ображати батька, хіба він не заслужив на особисте щастя?
Відколи вона переїхала до нашого будинку — жодного разу й слова хорошого мені не сказала. Але я терпіла — іншого виходу просто не було.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Після закінчення школи вирішила вступати до столичного університету. Розуміла, що мені доведеться переїхати з рідного села до величезного міста, але батько наполягав:
– Мартусю, ти надто розумна, щоб залишатися в нашому селі… Тобі треба вчитися, здобувати фах! Зі мною все буде добре — я ж з Юлею!
Це мене якраз найбільше хвилювало. За всі ці роки я так і не навчилася довіряти мачусі.
Але таки поїхала! Вчилася на відмінно, кімнату в гуртожитку отримала. Додому навідувалася нечасто, про що дуже скоро пошкодувала.
Батько сильно захворів. Приїхала — а він лежить, не встає…
– Тату, як так?! Що сталося?
Він мене заспокоював, казав, що з ним все буде добре… Я хотіла залишитися вдома, але він був проти:
– Нічого тобі зі мною тут сидіти. Їдь, дитинко.
Не треба було його слухати! За місяць найріднішої для мене людини не стало. Я не хотіла в це вірити! Не могла залишатися довго в нашому будинку, тому одразу після похорону поїхала до тітки. З нею переживати горе було значно легше, ніж з мачухою.
Хто ж знав, що Юля виявиться такою підлою жінкою?
Лише уявіть собі — ще й тижня не минуло з моменту смерті тата, як вона вже виставила будинок на продаж.
Коли я повернулася додому, то застала тільки майстрів з ремонту і нового власника, який тикав мені в обличчя якимись документами.
– Це мій будинок! Батько його на мене записав! Де взагалі Юля?
– Юля ваша нам цей будинок і продала. У неї дарча була.
– Цього не може бути, я зараз викличу поліцію, і вони у всьому розберуться.
Чоловік, на ім’я Степан, мене трохи заспокоїв і запропонував поїхати до їхнього офісу, аби на власні очі побачити всі папери.
І справді! Юля підробила довіреність, яку нібито підписала я!
– Ось бачите! Тому до нас претензій не може бути ніяких! Тільки спробуйте поскаржитися комусь.
– Та ви шахраї! Як ви взагалі по ночах спите після таких брудних афер!
Я не витримала більше напруги і вискочила на всіх парах з кабінету. В дверях врізалася в якогось молодого чоловіка в розкішному чорному костюмі. Ледь на ногах втрималася — добре, що він мене впіймав.
– Що з вами, дівчино? – спитав незнайомець, заглянувши мені в очі.
Несподівано для себе я розревілася, як маленька дитина. Він почав мене заспокоювати:
– Розкажіть усе, що трапилося…
– В мене вкрали будинок! Ви теж так людей обманюєте? І не соромно?!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Нікого ми не обманюємо! Зараз в усьому розберемося. Степане, в чому справа.
Після кількох годин перевірки документів мій новий знайомий Дмитро нарешті докопався до правди.
Як виявилося, нотаріуса, в якого моя мачуха “підписала” дарчу, просто не існує!
– Степане, як ти міг не перевірити?!
– Я … Я не знаю.
– Повернеш дівчині будинок — гадки не маю, як ти це зробиш, але без документів можеш на роботу не повертатися.
На щастя, свого слова Дмитро дотримав. Мій рідний дім знову належав мені, а Юлі довелося ще й солідний штраф заплатити за липовий документ.
З того часу вирішила трохи пожити в селі. До тата приходитиму на могилку, розмовляти з ним частіше буду. Та й відпочину трохи від міської метушні.
Самотніми вечорами згадувала про Дмитра — гарний хлопець, сміливий, добрий… Та мені такий не світить. Де я — а де він?
Але за кілька тижнів в мої двері хтось постукав. Я з обережністю відчиняла — боялася, якби-то мачуха в село не повернулася, але на мене чекав дуже приємний сюрприз.
Переді мною стояв Дмитро з красивим букетом білих троянд.
– Привіт… Довго я наважувався, але ходити колами не буду, скажу відверто — ти мені дуже подобаєшся. Я розумію, що я старший, але нічого зі своїми почуттями до тебе вдіяти не можу. Якщо це невзаємно, то я піду!
– Ви смажену картоплю любите?
– Так…. а що?
– Тоді проходьте! Буду Вас пригощати.
Редактори “Цікаво про” вкотре переконуються в тому, що за чорною смугою завжди йде біла, а після найтемнішої ночі завжди настають найпрекрасніші світанки. От і в житті нашої героїні все сталося саме так. Якби не підлість мачухи, не ті випробування, які випали на її долю — вона б ніколи не зустріла кохання всього свого життя. Не впадайте у відчай, коли все йде не так, як Вам хотілося б — все хороше ще попереду.
Чи сподобалася Вам ця історія?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Мій син розірвав заручини – а все через умови тещі щодо весілля. І, чесно кажучи, правильно зробив, бо та сімейка шукала не чоловіка, а банкомат ходячий для своєї донечки!
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Я вирішив поїхати до матері в село на кілька днів, бо вже втомився від істерик дружини. Навіть моя допомога дратує її, бо залишаю багато бруду. Ірина мучить мене своєю охайністю.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
Приїхали, аби провідати дочку, бо не було зв’язку з нею, а вона вагітна і вже далеко не на першому місяці
Якщо ви хочете тривалих відносин, припиніть робити ці 6 речей
У кoжнoгo пoвиннa бyти людинa, якy нe copoмнo зaпpocити в гocтi, кoли в квapтиpi бeзлaд…
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Подивіться на малюнок і оберіть колір, який найбільше кидається вам у вічі. Тест точний в 97%
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Лайфхак з 90-х, який допоможе купити джинси без примірки
Як стати для чоловіка настільки бажаною, щоб він назавжди захотів залишитися поруч
Відчуваючи, як зрадницьки затремтіли мої коліна, а щоки миттєво налилися жаром і червоним кольором, я, мовчки, кивнув. І вона присіла поряд
