Михайло взяв за дружину Світлану саме тому, що підкорила його сильним і незалежним характером. Вона завжди стверджувала, що не стане домогосподаркою і не стоятиме біля плити, а матиме свою фірму і буде нею керувати.
Керівником дружина поки не стала, але коли їхній донечці виповнилося всього два роки, Світлана вийшла на роботу. Та Михайло й не думав, що буде так складно. Метушливим видався і черговий ранок.
– Свєта, ти забереш Даринку з садочка?
– Ні, сьогодні ніяк. В мене важкий день. Важлива конференція з партнерами. Якщо все вдасться — отримаю новий контракт.
– Добре, я заберу.
– Ось бутерброди, я побігла.
Дружина поцілувала Михайла і зникла. Він стояв покинутий і пішов вдягати маленьку донечку, а тоді прасувати собі сорочку. Поки вів Даринку в садок вона розплакалася, бо ніяк не хотіла туди йти. Побачивши виховательку — передав дитину і поспішив на роботу.
Працювати йому було важко. Втомлена голова зовсім не хотіла думати, мало не заснув під час обідньої перерви.
– Ти щось погано виглядаєш, Михайле, – підійшла колега Ольга, – Не добре доглядає тебе дружина.
– Я сам можу дати собі раду.
– Ну дивись, якщо що, я можу тобі допомогти. От наприклад сорочку прасувати.
Оля вже давно фліртує з Михайлом. Вона б радо вийшла за нього заміж, та його не цікавила.
Наприкінці робочого дня колеги запросили Михайла в бар. Він вже хотів погодитися, та раптом почув дзвінок.
– Михайло Петрович, тут Даруся вже одна залишилася, ви її будете забирати?
– О, Господи! Вже біжу!
Михайло забрав донечку, приїхав додому і взявся готувати вечерю. Дружина повернулася пізно увечері.
– Привітай мене! Все вдалося! Контракт мій! Так що влітку їдемо на море!
– Радий за тебе!
– І все? Ти що ображений?
– Ні, просто я так більше не можу. Я все вдома роблю. Їсти немає що, безлад. Дитина росте і матері не бачить.
– Ти ж знав, що для мене робота понад усе. Я тебе попереджала!
– Я думав, що дочка тобі буде важливіше.
– Для вас стараюся.
– Скоріше для себе!
Вони страшенно посварилися. Не розмовляли і зранку. Коли Михайло прокинувся — Світлана вже виходила на роботу.
– Ти забереш Дарину з садка.
– Навряд, я подзвоню.
Засмучений Михайло зателефонував своїй матері і поскаржився.
– Я тебе попереджала. А ти мене не чув. Що твоя дружина зробила з тобою? Ти перетворився на домогосподарку! Так не має бути! Жінка має сидіти дома і слідкувати за порядком! Все, сьогодні я приїду і допоможу тобі все поприбирати і їсти привезу.
Збираючись додому, Михайло отримав повідомлення від дружини: “Дарусю забрала. Ми чекаємо дома!”.
Та Валентина Іванівна випередила свого сина. Вона приїхала до них додому з клунком продуктів і миючими засобами. Яким був її подив, коли двері відчинила Світлана.
– Доброго дня, заходьте!
– Доброго! А я приїхала вам допомогти.
– А треба? Краще заходьте вечеряти!
Валентина Іванівна зайшла і побачила, що в хаті прибрано, на столі вечеря.
– Коли ти все встигла?
– Магія, – посміхнулася Світлана, яка замовила вечерю в ресторані та викликала клінінгову службу.
Михайло зайшов і насправді подумав, що це його мати постаралася.
– Ні синочку, це твоя Світлана така молодчина! Все встигає! Вчитися в неї треба!
– Так, дорогий. А ще в мене є сюрприз, на вихідні ми їдемо відпочивати в гори!
Михайло щиро зрадів, що нарешті вони відпочинуть усі разом. Він розумів, що дружина в нього унікальна і таких треба берегти. Він обійняв її і сказав:
– Яка ти в мене молодчина! Все ми з тобою подолаємо!
