Їм не потрібна ні зброя, ні слава, ні багатство, щоб утвердитися у своїй силі. Адже їхня сила справжня, а тобто бере початок зсередини, а не ззовні. Вони чують свій внутрішній голос. Керують своїми емоціями, а не керуються ними, відчувають свої потреби. Вони вміють відмовитися від зайвого і добитися потрібного.
Вони пускають глибоко під землю коріння надії на краще, віри у себе та любові до життя. Тому ніяким вітрам не зрушити та не схилити їх гідність та честь.
Вони сильні не тому, що не знали горя. А тому, що зазнали та винесли його на своїх плечах. В їхніх очах проглядається пережитий досвід зради, розчарування, страждань та витримки. В цих очах видно, що вони ходили по лезу ножа і не впали. Вижили та залікували свої рани. Мудрість та терпіння не дало їх здатися, тому вони йшли вперед. О, цей погляд прекрасний і невимовно глибокий водночас. Слабкі люди побоюються його, а ті, хто розуміє, поважають.
Вони сильні не тому, що закрилися у собі, після всіх цих тортур. Ні, так вони б вважали себе боягузами. Вони відкриті. Вони тримають руки напоготові. Якщо прийде лиха людина, ці руки готові до удару. Якщо прийде добра людина – вони обіймуть її. Сильні люди не втомлюються вірити справжні почуття та любити, хоча знають про біль втрати та розлуки. Що б там не було, вони ніколи не здадуться на шляху до любові. Випробування ранять їх, але не вбивають.
Вони сильні не тому, що домінують над іншими. А тому що знають про свою силу і застосовують її лише там, де це потрібно. Вони витерпіли знущання. Так, люди намагалися їх зломати. Але в них нічого не вийшло. Сильні не керуються жагою помститися. Вони відповідальні за свою силу. Саме тому скеровують її не гнів за несправедливість, яка колись сталась з ними. Ні, вони використовують свою силу, щоб захистити інших, слабших. Вони рятують від несправедливості чужі долі.
У них ще так багато всього попереду. Доля не шкодує їх, бо знає, що вони незламні. Саме тому їм суджено творити великі діла!
А ви зустрічали на своєму шляху таких сильних людей?
