Лізу покинув чоловік. Страшно від того, як банально це звучить у наш час. Кожен день на території нашої неосяжної країни хтось когось кидає. Ну на те вона і неосяжна.
У кожного чоловіка, який покинув жінку, є своя причина. Для нього вона завжди правильна. Так і у чоловіка Лізи вона була. Його власна дитина.
На цю дитину Павло з Лізою чекали понад п’ять років. Ніяк не виходило … Ніби й здорові обидва. Заповітні дві смужки змусили їх стрибати до стелі. А потім понеслося – аналізи, нудота, задишка … Все як у всіх, втім. І вагітність протікала добре.
Синдром Дауна у новонародженої Олесі я був як грім серед ясного неба. Ошелешена Ліза мовчала і дивилася в одну точку години три. А потім материнський інстинкт взяв над нею верх. Приклавши доньку до грудей один раз, їй стало глибоко наплювати на те, яка вона. Адже рідна ж, кровиночка. Тоді їй здавалося, що Павло точно так само поставиться до їх донечки … Але, на жаль …
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Він прийшов до неї в пологовий будинок і почав умовляти відмовитися від Олесі. Ліза розплакалася, била чоловіка по спині, намагалася достукатися, але все було марно …
Зустрічати їх з пологового будинку Павло не прийшов. У їх квартирі його теж не було. На дзвінок Лізи він відповів лише один раз – сказав, що аліменти платити буде, але жити разом вони більше не будуть. Не готовий він до такої дитини, та й навряд чи колись буде. Ліза навчилася жити одна досить швидко. Хоча як сказати одна – з нею була дочка. В рамках свого синдрому вона розвивалася досить нормально, була дуже усміхненою і рідко плакала. Перестала плакати і Ліза. Тільки на особистому житті хрест поставила. Не кожен прийме чужу дитину, ще й “сонячну” …
Коли Олесі виповнилося три, Ліза вирішила вийти на роботу. Фахівцем вона була затребуваним, освіта і досвід роботи були. Та й за донькою було кому доглянути. Катя – подруга дитинства зараз сиділа в декреті з донькою. Вона з радістю погодилася і за Олесею доглянути. Те, що вона не зовсім така як всі, її зовсім не лякало. Вона навіть хрещеною дівчинки була і щиро її любила.
Грошей за це подруга не просила, навіть ображалася, коли Ліза їй пропонувала, але продукти брала.
Ліза влаштувалася на непогану посаду в один з банків міста. Життя заграло іншими фарбами. Вона була затребувана, розцвіла. До неї намагалися залицятися, але вона була недоступна … Поки в їх відділ не перевели нового начальника. Поважний, балакучий, строгий тільки у справі … Щось торкнув він всередині у жінки. Та й він теж звернув на неї увагу.
Спробував залицятися, а після декількох зустрічей в кафе раптом заявив про серйозність своїх намірів. На що жінка твердо заявила – ні. І пояснила своє рішення. У неї є дитина. І вона для неї важливіша.
Кирило схопив Лізу за руку і потягнув у машину. Привіз до її дому, хоча вона і не говорила, де живе. А потім сказав: “Збирай дочку, їдемо в гості”. Нічого не розуміючи, жінка влетіла в квартиру подруги, зібрала Олесю і спустилася до Кирила. Дівчинка привіталася з дядьком і почала йому посміхатися.
Чоловік ласкаво поплескав її по маківці і сказав: “Поїдемо до бабусі і дідуся”. Лізі, яка намагалася щось заперечити, лише кинув коротке: “Сідай в машину”.
Через годину вони під’їхали до невеликого котеджного селища. З будинку, перед яким вони зупинилися, вибігла літня пара. “Мама, тато, знайомтеся, це моя майбутня дружина Ліза і дочка Олеся. Прошу любити і поважати”, – посміхаючись, сказав Кирило. Ліза здалася після цих слів. Вони були дуже несподіваними, та й як відреагують його батьки …
Але батько Кирила посадив Олесю на плечі, а та заторохтіла йому на вухо. Кирило підхопив мати і Лізу під руки і повів до хати.
А в будинку їх зустріла Галя. Старша сестра Кирила. Така ж сонячна, як і Олеся. Побачивши, як радісно чоловік її обіймає, Ліза нарешті зрозуміла, що все погане в її житті скінчилося. У них з Олесею з’явилася сім’я.
Як вам такий вчинок Кирила?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Застосування йоду при вирощуванні томатів, огірків, полуниці та інших культур на вашій грядці
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
Це не справжня любов, якщо це не важко
