Лізу покинув чоловік. Страшно від того, як банально це звучить у наш час. Кожен день на території нашої неосяжної країни хтось когось кидає. Ну на те вона і неосяжна.
У кожного чоловіка, який покинув жінку, є своя причина. Для нього вона завжди правильна. Так і у чоловіка Лізи вона була. Його власна дитина.
На цю дитину Павло з Лізою чекали понад п’ять років. Ніяк не виходило … Ніби й здорові обидва. Заповітні дві смужки змусили їх стрибати до стелі. А потім понеслося – аналізи, нудота, задишка … Все як у всіх, втім. І вагітність протікала добре.
Синдром Дауна у новонародженої Олесі я був як грім серед ясного неба. Ошелешена Ліза мовчала і дивилася в одну точку години три. А потім материнський інстинкт взяв над нею верх. Приклавши доньку до грудей один раз, їй стало глибоко наплювати на те, яка вона. Адже рідна ж, кровиночка. Тоді їй здавалося, що Павло точно так само поставиться до їх донечки … Але, на жаль …
Він прийшов до неї в пологовий будинок і почав умовляти відмовитися від Олесі. Ліза розплакалася, била чоловіка по спині, намагалася достукатися, але все було марно …
Зустрічати їх з пологового будинку Павло не прийшов. У їх квартирі його теж не було. На дзвінок Лізи він відповів лише один раз – сказав, що аліменти платити буде, але жити разом вони більше не будуть. Не готовий він до такої дитини, та й навряд чи колись буде. Ліза навчилася жити одна досить швидко. Хоча як сказати одна – з нею була дочка. В рамках свого синдрому вона розвивалася досить нормально, була дуже усміхненою і рідко плакала. Перестала плакати і Ліза. Тільки на особистому житті хрест поставила. Не кожен прийме чужу дитину, ще й “сонячну” …
Коли Олесі виповнилося три, Ліза вирішила вийти на роботу. Фахівцем вона була затребуваним, освіта і досвід роботи були. Та й за донькою було кому доглянути. Катя – подруга дитинства зараз сиділа в декреті з донькою. Вона з радістю погодилася і за Олесею доглянути. Те, що вона не зовсім така як всі, її зовсім не лякало. Вона навіть хрещеною дівчинки була і щиро її любила.
Грошей за це подруга не просила, навіть ображалася, коли Ліза їй пропонувала, але продукти брала.
Ліза влаштувалася на непогану посаду в один з банків міста. Життя заграло іншими фарбами. Вона була затребувана, розцвіла. До неї намагалися залицятися, але вона була недоступна … Поки в їх відділ не перевели нового начальника. Поважний, балакучий, строгий тільки у справі … Щось торкнув він всередині у жінки. Та й він теж звернув на неї увагу.
Спробував залицятися, а після декількох зустрічей в кафе раптом заявив про серйозність своїх намірів. На що жінка твердо заявила – ні. І пояснила своє рішення. У неї є дитина. І вона для неї важливіша.
Кирило схопив Лізу за руку і потягнув у машину. Привіз до її дому, хоча вона і не говорила, де живе. А потім сказав: “Збирай дочку, їдемо в гості”. Нічого не розуміючи, жінка влетіла в квартиру подруги, зібрала Олесю і спустилася до Кирила. Дівчинка привіталася з дядьком і почала йому посміхатися.
Чоловік ласкаво поплескав її по маківці і сказав: “Поїдемо до бабусі і дідуся”. Лізі, яка намагалася щось заперечити, лише кинув коротке: “Сідай в машину”.
Через годину вони під’їхали до невеликого котеджного селища. З будинку, перед яким вони зупинилися, вибігла літня пара. “Мама, тато, знайомтеся, це моя майбутня дружина Ліза і дочка Олеся. Прошу любити і поважати”, – посміхаючись, сказав Кирило. Ліза здалася після цих слів. Вони були дуже несподіваними, та й як відреагують його батьки …
Але батько Кирила посадив Олесю на плечі, а та заторохтіла йому на вухо. Кирило підхопив мати і Лізу під руки і повів до хати.
А в будинку їх зустріла Галя. Старша сестра Кирила. Така ж сонячна, як і Олеся. Побачивши, як радісно чоловік її обіймає, Ліза нарешті зрозуміла, що все погане в її житті скінчилося. У них з Олесею з’явилася сім’я.
Як вам такий вчинок Кирила?
