Софія тоді тільки-но прокинулася, як у двері хтось постукав. Навіть не вмилася, накинула теплий халат та попрямувала у коридор. Хто ж це може бути у таку ранню годину?
На порозі стояв незнайомий чоловік. Однак, Софії здалося, що це її Микола. Біляве волосся, голубі очі та родимка на лобі. Дівчина довго не могла прийти до тями. Можливо, що вона просто досі спить?
– Доброго ранку. А тут живе Коваль Микола Петрович?
– Так. А ви чому запитуєте?
– Я його рідний син. Можна увійти?
Така новина ошелешила жінку. Вона прожила у шлюбі з Колею майже 20 років. Для них це було коханням з першого погляду. Разом долали всі труднощі, як то кажуть – пройшли вогонь, воду і мідні труби. А тут такий неочікуваний гість.
Чоловік спершу не міг у це повірити. А потім заплакав та обійняв хлопця.
– Сашко, синку… Це ти, – прошепотів Микола.
Чоловіки про щось емоційно розмовляли, а Софію ніхто не помічав. Вона образилася на них. Зачинилася у кімнаті та гірко плакала.
– Софійко, кохана. Я боявся тобі про це розповісти, але бачу, що вже нема сенсу щось приховувати. Це трапилося 18 років тому. Я поїхав у рейс. Зустрів там Олену. Навіть не знаю, як все у нас вийшло. Через декілька днів вона приносить тест на вагітність. Позитивний. Олена знала, що у мене є ти та донечка, тому пообіцяла, що не буде розлучати нашу родину. Однак, не наважилася здихатися від малюка, бо вважала, що це страшний гріх. Тому я інколи надсилав їй гроші та телефонував. А потім вона заблокувала мій номер та змінила адресу. Немов зникла. Декілька місяців тому її не стало. Ось перед тим, як на той світ відійти, розповіла Сашкові всю правду.
Софії здавалося, що це все просто дурний жарт. Не могла повірити, що чоловік їй колись зрадив і чужа дитина зараз п’є чай у її квартирі. Довго мовчала. Здавалося, що забула, як дихати.
– Я знаю, що Сашко спеціально обрав університет у цьому місті, де ми живемо. Треба думати, як нам далі жити…
– Нам? Ні, нас більше нема. Як ти смієш говорити такі речі після того, як стільки років приховував зраду? Знаєш, у мене нема бажання бачити ні тебе, ні твого сина. Забирайтеся геть. Завтра напишу заяву на розлучення. Сподіваюся, що наша дитина мене зрозуміє. А я стільки років сліпо вірила у те, що ти мене кохаєш. Нікчемний зрадник!
Чоловік мовчки пішов на кухню. А через декілька хвилин хтось голосно грюкнув дверима. Коля забрав всі свої речі та зник разом з Сашком. Софія пішла у ванну кімнату та вмилася холодною водою. Однак, нічого не допомогло. Вона голосно кричала, плакала на підлозі. Тоді зі школи повернулася донечка Тетянка та побачила цю страшну картину. У Софії тремтіли руки вона жадібно ковтала повітря. Донечка дала матусі випити заспокійливі ліки, провела до кімнати та поклала на ліжко. Нехай вона прийде до тями, відпочине.
– Мамо, а де наш татко? – запитувала Тетянка.
– Донечко, я знаю, що тобі зараз буде боляче про це чути, але ти повинна мене вислухати.
На диво, дівчинка позитивно відреагувала на появу старшого братика. Просила Софію прийняти додому Сашка, але мама була категорично проти. Хіба вона зможе спокійно жити під одних дахом з чужою дитиною?
Декілька днів Микола не приходив додому та не телефонував до дружини. Хіба забирав зі школи молодшу донечку. Дівчинка всіляко намагалася помирити батьків. Тому одного вчора Микола прийшов у гості:
– Я зараз живу з Сашком на орендованій квартирі. Розумію, що вчинив велику помилку, але не хочу втрачати ні тебе, ні донечку, ні сина. Однак, я завжди тобі допомагатиму, ти тільки скажи. Просто я не можу ось так покинути Сашка, у нього нікого, крім мене нема. Не хочу, щоб він зостався сиротою на цьому світі…
Софія мовчки дивилася у вікно. Знала, що її чоловік не вміє готувати сніданок, навіть кава у нього жахлива на смак, яєшня завжди пригорає до сковорідки. Не вміє правильно прати одяг, тому часто його білі сорочки стають кольоровими. Та і вона не могла заснути без його обіймів. Вони двоє просто пропадуть без Софії. Тим паче Микола завжди мріяв про сина.
– Краще забирай всі речі та повертайся із Сашком додому, – тихо відповіла жінка. Побачила, як по щоці у чоловіка пробігла скупа сльоза щастя.
А ви б змогли прийняти чужу дитину та забути про зраду? Чому?
