– Свекруха приходить щодня, без попередження. Думала, що вона буде мені з донечкою допомагати, ну, наприклад, погуляти з онукою, а я за той час вдома поприбираю. Не хочу, щоб малюк пилюкою дихав. Але ні! Пані Світлана приходить та починає прасувати всі шкарпетки, рушники та навіть труси. Годинами може стояти біля праски. Каже, що терпіти не може, коли бачить непрасовану сорочку чи постіль. Але я такими дурницями давно не переймаюся. – бідкається Іванка.
Світлана Василівна вже давно на пенсії. А нещодавно Іванка народила первістка, дівчинку Маринку. Правда, від допомоги батьків та свекрухи відмовилася, каже, що сама впорається.
– Якщо вона хоче приїхати у гості, то я тільки за. Нехай з онукою погуляє, біля будинку є парк. Донечка чемна, не капризує, міцно спить. Так що я встигаю і вечерю приготувати для чоловіка, і посуд помити і ще тисячу справ зробити. Ну, правда, буває інколи важко, бо Маринці вже 7 місяців – моторна, повзає по підлозі, тому дівчина ледь не щодня ретельно витирає все шваброю та спеціальною побутовою хімією. Ну і я вже помалу відмовляюся від інших справ. Ну перестала прасувати білизну. Жити гірше не стала з чоловіком. Рушники не складаю, бо доня ними грається. Тепер у шафі повний безлад, але мені все одно.
Місяць тому Іванка потрапила у лікарню, вирізали апендицит. Їй зробили операцію та лікар сказав, щоб вона перший час не виконувала важку роботу по господарстві, а багато відпочивала. Тоді вони зателефонували свекрусі та попросили про допомогу, бо свекри жили у іншому місті та не мали змоги так часто приїжджати.
– Але я не бачу від свекрухи жодної користі. Наприклад, вона не хоче гуляти з онучкою. Боїться, що вона почне плакати на дворі. Я тоді сама тягну коляску у парк, адже ліфт не працює. Прошу помити дівчинку після прогулянки – у відповідь чую “я не вмію”, “я не знаю” і щоразу нова відмовка. А у мене ще рани не загоїлися! Єдине, що вона робить – прасує шкарпетки. Все!
Треба слідкувати за донечкою, щоб вона вдома ніякої шкоди не наробила. Скоро чоловік з роботи прийде, а у холодильнику порожньо. Ще треба розвісити білизну, кинути брудний одяг у машинку.
– Якщо тобі не подобається, то просто попроси маму робити щось інше. Ну, я не знаю, нехай вона підлогу помиє чи посуд – каже чоловік.
Але пані Світлана категорично відмовляється робити “щось інше”, хоче тільки прасувати шкарпетки та поспіль. А потім ще розкладає все ледь не під лінійку у шафі. Не хоче навіть онуку на руки взяти чи просто погодувати її. Невістка не знає, що робити з такою “помічницею”.
А що б ви зробили на місці Іванки? Варто відмовитися від допомоги?
