– Нещодавно до нас у гості прийшла свекруха. Я її просто не впізнала – новеньке пальто, костюмчик гарний купила. А ще укладку зробила, манікюр. Дивлюся та просто не можу намилуватися нею. Розкішно виглядає. Ще помітила у неї фірмову сумочку та чобітки, про які я давно мрію. Знову майже всю зарплату витратила у магазині. А потім сіла за стіл та почала скаржитися, що у неї ледь вистачає грошей на продукти та комунальні послуги. Боїться, що пенсії навіть на молоко та хліб не вистачатиме. Я не можу її ніяк зрозуміти. Ну якщо у тебе такі проблеми з фінансами, то краще відкласти гроші, а не витрачати все за один день! – скаржиться Оленка своїй подрузі за філіжанкою кави.
Свекруха Людмила Степанівна отримує невелику зарплату, всього 10 тисяч. Але їй вистачає – живе сама у великій квартирі, бо син давно переїхав з невісткою окремо. Ну, тобто, такої суми їй би мало вистачати, адже є великі родини, які живуть і на 5 тисяч гривень у місяць та не жаліються. Однак пані Люді чомусь все одно мало. Отримає гроші на картку – одразу біжить у магазини одягу та косметики, купує дорогі делікатеси. А потім приходить до Оленки та жаліється:
– Знову зарплати не вистачає на комунальні послуги. Здається, що мені на роботі декілька тисяч не додали. Я ж нічого такого не купувала, ну хіба новий плащик та кофтинку.
Свекруха дотримується золотого правила – ніколи ні в чому собі не відмовляти. Мовляв, жінка має себе тішити дорогими парфумами та фірмовим одягом від відомих дизайнерів. Тепер вмикає ноутбук та замовляє всі речі через Інтернет. Вже навіть дверцята шафки не зачиняються від такої кількості одягу.
– Я розумію, що не можна рахувати чужі гроші. Але свекруха спершу все витратить на речі та салони краси, а потім приходить до чоловіка та просить позичити. Ну а він не може відмовити, все-таки рідна мати. Адже треба ліки купити, продукти додому чи за телебачення заплатити. Вона, звісно, що повертає всі гроші. Ну але така безвідповідальність мене просто починає дратувати!
Оленчині батьки вже давно на пенсії, але мають гроші у банку – тримають на чорний день. Навчилися купувати тільки необхідні речі, не витрачаються на непотріб. Але пані Люда такої поведінки сватів не розуміє. Мовляв, хіба так можна на старості років економити на власних потребах?
– Знаю, що до пенсії свекрусі залишився рік. Боюся, що вона щодня буде гроші просити. Не може пройти повз вітрини з новенькою сукнею чи сумочкою, я її знаю. А у нас маленька дитина, я у декретній відпустці, працює тільки чоловік. Кредит потім будемо брати на її забаганки?
Вже й син натякав матері, щоб вона трішки зменшила свої витрати й навчилася правильно розподіляти гроші. Але пані Люда ображається, мовляв, не можна чужі гроші рахувати. А потім ще починає докоряти, що рідний синочок гроші для неї жаліє. І щоразу приходить у гості до них у новій сукні чи кофтинці.
Що б ви зробили з такою свекрухою? Варто не давати їй більше грошей у борг?
