Історія мого життя нагадує якийсь серіал з дуже закрученим сюжетом. Але я не скаржусь! Все, що не робиться – все на краще. Тепер я це точно знаю.
Моя сім’я розбилася вщент в один момент. Після народження первістка на мене чекав сюрприз від чоловіка. І говорю я не про квартиру, машину і навіть не про букет квітів. Я дізналася, що Микола мені зрадив. Він влаштував мені одну суцільну драму: падав в ноги, руки цілував, обіцяв, що такого більше ніколи не повториться.
Якби не малятко на руках, яке потребувало батьківської опіки та турботи, я б йому не пробачила. Але заради дитини наступила на власну гордість і дозволила йому залишитися. Спочатку не могла навіть на нього поглянути, але потім навчилася жити з болем та образою в серці. Виявляється, людина швидко до всього звикає.
Потім трапилася подія, яка відкрила мені очі на людину, з якою я жила стільки років. Я отримала телефонний дзвінок від коханки чоловіка. Вона розповіла мені, що нещодавно народила дитину від Миколи. Дівчина не влаштовувала скандалів, не погрожувала забрати чоловіка із сім’ї, чутно було лише те, як гірко вона плаче від розпачу через ситуацію, в якій опинилася. Мій чоловік відмовився від дитини, навіть аліменти платити не схотів. Замість того, щоб радіти, що Микола обрав таки мене і нашу дитину, я відчула сильну відразу до нього. Який же він негідник! Ані совісті, ані мізків у нього не було.
Микола нахабно брехав тій дівчині, а вона ще зовсім дитина, їй же всього двадцять років. Для неї статний і солідний мужчина став першим коханням. Він розповідав їй про те, що живе сам, нікого не має, адже постійно зайнятий роботою і власним бізнесом. От дівчинка й не встояла перед чарами 33-річного красеня.
Одного ранку вона зателефонувала мені знову. Плакала, кричала щось. Я відразу навіть не могла зрозуміти, що вона хоче мені сказати. Але, коли я змогла розібрати її слова, то була просто шокована. Ярина вирішила віддати дитину до дитячого будинку. Я ні хвилини не роздумувала. Вирішила терміново збирати усі необхідні документи і забрати малюка до себе. Він же не заслужив на таке життя! Хіба він повинен розплачуватися за помилки мого безсовісного чоловіка?
Микола дивився на мене, як на божевільну. Та мене це зовсім не хвилювало. Я подала на розлучення, бо бачити його більше не могла. Коли мені віддали сина Ярини, я відразу зателефонувала їй і про все розповіла. Вона втратила дар мови, постійно повторювала одне й те ж: “Дякую, дуже вам дякую!”
Я запропонувала їй пожити в мене. Мабуть, я таки справжня дивачка, але я ніколи не вважала, що моя пропозиція була помилкою.
Я виділила Ярині із сином кімнату. Перший час допомагала їй з дитиною, поки вона сумлінно працювала на роботі для того, аби заробити на власне житло. З дівчиною ми стали справжніми подругами. Вона виявилася дуже розумною, відповідальною і доброю. Ярина – чудова мати. Читає багато літератури, з якої черпає інформацію про те, як правильно дбати про малюка, як сприяти його розвитку.
Пройшов час, і Ярина почала орендувати власне житло. Скоро її малюку виповниться 3 роки. Вона попросила мене стати його хрещеною матір’ю. Я думаю, що я з радістю погоджуся на цю пропозицію.
Чи змогли б ви вчинити так, як головна героїня?
Чи засуджуєте ви Ярину?
