У нас з чоловіком є невеликий будиночок за містом. Давно мріяли про дачу, ось вже наші діти виросли, тому ми вирішили купити невелику ділянку. Там я вирощую квіти та овочі, чоловік збудував баню.
Нещодавно зустріла свою сусідку Мирославу, вона живе через дорогу від нашого будинку. Якраз повернулися разом від магазину та й розговорилися.
– Знаєш, подруго, я хотіла на городі посадити цибулю, помідори, огірки. Вже саджанці купила, думала, що восени такий чудовий урожай у нас буде. Але ні, свекруха мені заборонила навіть наближатися до грядок!
Мирослава вже майже місяць з дітками живе зі свекрухою пані Орисею на дачі, чоловік приїжджає щовихідних у гості, аже працює в місті. Дівчина переїхала, бо старенькій треба допомагати, та й літо скоро, діткам буде цікаво на свіжому повітрі відпочити, неподалік є озеро та ліс. Знаю, що її свекруха дуже сувора та має норовливий характер. У неї все розписано: ліворуч має бути грядка, праворуч – сад, ось там має стояти сапа. Немов не дача, а казарма!
Спершу Мирослава не рвалася їхати до пані Орисі, адже няньчилася з дітками. Варто додати, що вона одружилася досить пізно – їй та чоловікові вже було за 30, коли первісток народився. Але коли з’явився син, то свекруха щодня телефонувала до подружжя та дорікала що вони про неї зовсім забули:
– У мене тут роботи багато, а спина болить. Ви чому не приїхали до мене в суботу та не допомогли?
– Мамо, у нас також справ багато. Ще й малюки хворіють! – відповідає чоловік.
– А я що, не можу захворіти? Ледь сапу підіймаю, руки тремтять! А тобі на рідну мати байдуже?
Ось нещодавно Мирося захотіла посадити декілька кущиків лохини та малини, адже малюки обожнюють ці ягоди. А пані Орися так почала на неї кричати й все викинула геть, мовляв, вона не має тут жодного права щось міняти та господарювати. А зараз проти того, щоб збудувати на подвір’ї майданчик для онуків, хоча є багато вільного місця. Навіть не дає повішати гойдалку на дерево.
– Їм і так вистачає місяця! Який басейн, які гірки? Нехай у саду бавляться! Я не дозволю псувати мій газон! Не для цього я роками тут все доглядала, щоб ти приїхала та все зіпсувала. Не дочекаєшся! – кричала бабуся, що аж сусіди на кінці вулиці чули.
Звісно, що чоловік намагався помирити жінок та знайти вихід з ситуації, але стара мати категорично проти. Мовляв, це її дача за документами і вона тут єдина господиня, а Мирося – ніхто. Жінка втомилася слухати щоразу такі докори та вже думає про те, щоб купити окремо ділянку та збудувати дачу для себе та діток. Права, фінансово це дуже важко, а кредит брати не хоче.
Добре, що у мене хороша свекруха. Щоразу приїжджає до нас на дачу та всіляко допомагає з господарством. Не знаю, що б я без неї робила. Але Миросю шкода. Знаю, що вона не заслужила такого ставлення від пані Орисі.
Що б ви зробили на місці Мирослави?
