Нещодавно я стала матір’ю. Звісно, що після народження синочка у мене назбиралося багато клопотів вдома, однак завжди намагалася вчасно поприбирати, зготувати чоловікові на вечерю улюблені страви та просто підтримувати порядок у квартирі.
Та згодом до нас приїхала у гості свекруха. Не можу сказати, що у нас з нею були чудові відносини, але не конфліктували та зберігали такий собі нейтралітет у родині. Галина Степанівна обіцяла, що побуде у нас тиждень, а потім знову повернеться у село. Однак, навіть подумати не могла, яке “солодке” життя на мене чекає.
Зранку я завжди готую сніданок собі та чоловікові, а потім Дмитро допомагає знести коляску для малюка – у будинку часто не працює ліфт. Тоді він їде на роботу, а я з Артемом гуляю годину-дві у парку на сусідній вулиці. Приходжу додому та просто не можу впізнати свою кухню! Поки мене не було, пані Галина вирішила все перескладати на полицях та в шухлядах! Немов це я тут у гостях, хоча цю квартиру подарували мої батьки. А вона сказала, що так виглядає набагато краще. Довго шукала дитячі крупи, сіль та перець, а каструлі свекруха взагалі поставила на верхню полицю. Не витримала й того ж вечора все поскладала назад, як було колись.
Наступного ранку захотіла прийняти ванну. А виявляється, що жінка й тут встигла погосподарювати – викинула геть майже всю мою косметику та рушники, мовляв, то все просто непотріб та займає багато місця. Тоді моє терпіння дало тріщину. Мало того, що вона просто без запрошення припхалася до нашої квартири, то ще й починає себе поводити так нахабно!
– Вибачте, Галино Степанівно, але я не буду більше такого терпіти у себе вдома. А вам було б добре, якби я приїхала до вас у хату та почала себе так нахабно поводити? Будь ласка, надалі не треба тут нічого переставляти та намагатися щось змінити. Це моя квартира та я тут господиня!
У відповідь я почула тільки докори, що я така погана дружина та мати й взагалі – як це я посміла перечити старшій жінці? Звісно, що встигла зателефонувати до Дмитра та пожалітися. Почала брехати, що я тут кричала на неї та не шаную її допомогу, а вона така біла та пухнаста. Ще й казала, що батьки погані, адже виховали мене такою хамовитою та безсоромною. Тоді я взагалі не мала бажання бачити таку “гостю” вдома.
Ввечері, коли чоловік повернуся з роботи, то я при ньому розповіла правду. Та й сказала, щоб мама негайно забирала речі та їхала геть, якщо так не подобається у нас. Звісно, що свекруха гонорово почала збирати всі свої речі та з самого ранку поїхала на вокзал. Довго ще не дзвонила до нас, хіба тільки чоловіку надокучала – навіть коли той був на роботі, то все одно телефонувала та скаржилася. Мовляв, дивися, яка у тебе жінка, що стару матір вигнала з квартири! Добре, що Діма розуміє всю ситуацію та був на моєму боці. Звісно, що йому образливо за таку поведінку Галини Степанівни, але нічого не міг вдіяти.
Я вважаю, що не зробила нічого поганого тоді. Як то кажуть: “Мій дім – моя фортеця”. Свекруха не має жодного відношення до моєї квартири, тому не треба було все переробляти на свій лад. Якби хотіла допомогти, то краще просто підійти та запитати. Не дозволю тут жодних маніпуляцій та сварок.
Хто неправий у цій ситуації – свекруха чи молода невістка? Що б ви зробили на місці дівчини?
