– Та ти без мене загнешся! Ти нічого не зможеш! – це чоловік кричав, складаючи свої сорочки у велику сумку.
Але вона змогла. Не загнулася.
Може, якби дала собі час подумати про те, як вона буде з двома дітьми виживати, придумали б собі різних жахів, то, напевно, і пробачила б зраду. Але не було на це часу, їй пора дочок в садок вести і на роботу бігти. А чоловік тільки пів години тому додому з’явився: задоволений новим коханням, весь такий в собі впевнений. Тому, надягаючи пальто, Таня коротко і ясно роздавала команди:
– Оля, допоможи Ганні куртку застебнути і простеж в садку, щоб вона добре їла. Вихователька скаржилася, що вона від каші відмовляється. Олексію, а ти постарайся відразу все своє, нажите непосильною працею майно забрати. Не тягни кота за хвіст. І ключ від квартири в поштову скриньку кинь. Поки що.
Оля з’явилася на світ рівно на пів години раніше від Ганнусі і вважалася за старшу. Зараз їм по чотири роки. Дівчата самостійні, кожна зі своїми особливостями характеру. Якщо Оля просто з’їсть цю манну кашу – тому що так треба, то Ганнуся буде відстоювати свою думку:
– Там грудочки, я це не буду їсти.
Добре, що дитячий садок зовсім поруч з будинком – десять хвилин шляху. Дочки базікають, відволікають від усвідомлення труднощів в подальшому житті. На роботі теж часу немає задуматися про особисте – прийом у терапевта завжди розписаний похвилинно, а потім ще виклик треба обслужити. І тільки вже ввечері, побачивши в передпокої порожні плічка, на яких зазвичай куртки чоловіка висіли, зрозуміла, що з цього дня вона одна. Тільки не в її характері розкисати і скаржитися: все повинно бути, як зазвичай і навіть краще. У будь-якій ситуації можна скласти руки і сидіти сумувати, а можна спокійно все обміркувати, постаратися знайти вихід і хоч трошки позитиву. Для початку ось вечерю, наприклад, треба приготувати.
– Що у нас з дівчатами змінилося? – міркувала Таня, нарізаючи овочі для салату.
– Пішов чоловік. Які функції він виконував? Що тепер ляже на мої тендітні плечі? Та нічого такого, чого я не зможу. Треба тільки трохи розпорядок дня підкоригувати. Я впораюсь. Все добре. А буде ще краще. Я не хочу так жити і весь час думати: де він? Знову у коханки? Краще одній. Важче, зате спокійніше.
Прочитавши чергову історію з «Пригод Буратіно» і поцілувавши сонних дочок, Тетяна поспішила до ванної: машинка вже відключилася, треба розвісити білизну.
Перед сном вирішила випити чашку чаю, впорядкувати думки, розпланувати завтрашній день. Дівчата у неї схожі одна на одну, як дві краплі води – близнючки. Двоє – це, може бути і важче, ніж один, але тільки Таня ніколи так не думала. Дивувалася, коли навколишні їй співчували.
– У нас все добре, – відповідала вона, – ніхто з останніх сил не вибивається. Я впораюсь.
Чайник закипів. Таня заварила чай з улюбленою мелісою, включила затишне бра. За вікном негода: сніг з дощем, а в квартирі тепло і тихо, тільки годинник на стіні цокає …
І тут у двері подзвонили. Таня, побачивши на порозі сусідку, здивувалася: ця жінка похилого віку була їй неприємна. Самотня пенсіонерка виводила свою паршиву собачку вранці на прогулянку, сухо віталася з Танею, підібгавши тонкі губи. Собаку цю Таня кілька разів біля смітника бачила: худа і облізла, вона мовчки стежила очима за кинутим в контейнер сміттєвим пакетом. Мабуть, пошкодувала її бабуся, прихистила. Ніхто бабулю ніколи не відвідував, вона теж тільки в магазин ходила, та ось собачку тепер вигулює.
– Ви пробачте, що я вас потурбувала, – сказала старенька, кутаючись в пухову хустку, – але я бачила сьогодні, що ваш чоловік речі в машину вантажив. Він кинув вас?
– Це не ваша справа, – відповіла дівчина.- Ваш чоловік – це точно не моє діло. Я просто хочу вам запропонувати – якщо раптом знадобиться допомога, ви можете звернутися до мене. З дівчатками посидіти або ще щось.
– Зайдіть, – запропонувала Таня. – Як вас звати? – запитала вона, наливаючи чай у дві чашки. Поставила на стіл кошик з печивом: – Пригощайтеся.
– Мене Євгенія Миколаївна звуть. А вас, я знаю – Таня. Так ось, Таню, – відламавши шматочок печива, продовжувала старенька, – я не нав’язуюся. Просто знайте – якщо що – я буду рада допомогти. Ви не думайте, що за гроші, зовсім ні. Просто так. Для мене це в задоволення буде. Євгенія Миколаївна зробила маленький ковток чаю і, кивнувши головою, сказала: – Дуже смачно. Це меліса? У мене на дачі росте багато різної зелені і мелісу я теж сажу. Приїжджайте влітку до мене відпочити, місця вистачить. У мене там яблунька росте, дуже смачні яблука …
А Таня дивилася на Євгену Миколаївну і запитувала себе: чому вона думала, що старенька їй неприємна? Може тому, що та не посміхалася запобігливо в обличчя, цікавлячись при цьому, чи не важко їй з близнючками? Не лізла в особисте життя і в душу, як інші, проходила мовчки повз? А Тані здавалося, що вона зарозуміла і горда. Ось і про чоловіка нічого не питає, не сипле сіль на рану, просто допомогу запропонувала.
Таня на сусідку вже іншими очима подивилася: вона акуратна, тапочки новенькі – не розтоптані, волосся в вузлик зібране, сукня з мереживним комірцем. І пахне від неї приємно – якісь легкі парфуми. Таня слухала розповідь бабусі про дачу, про яблука, про маленьку жарку баньку, про озеро, де все літо живуть ненажерливі качки і тривожні думки йшли все далі, а на душі ставало тепліше …
… Тетяна все це прекрасно пам’ятає, хоч з того дня вже п’ять років минуло. Пам’ятає, як чоловік кричав їй в обличчя: – загнешся! Не зможеш!
Але все це вже позаду. Євгенія Миколаївна спритно ріже яблука, розкладає їх красиво по тісту, ставить деко в гарячу духовку. Салати вже готові, овочева рагу готується на плиті. Сьогодні у улюбленої сусідки день народження. На дворі серпень. Двері і вікна затишного дачного будиночка розкриті навстіж. Кухня наповнюється ароматом яблучного пирога.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Як вона мене виручала! – дивлячись на розпашілу від спекотної духовки стареньку, думала Тетяна. – Що б я без неї робила? Дівчата обожнюють бабусю Женю. А вона ж могла тоді двері зачинити, не пустити її. Донькам вже по дев’ять років – школярки. Щоліта тільки тут, на цій гостинній дачі проводять: тут озеро, друзі і улюблена бабуся. Рідна, близька, добра …
– Піду, ще яблук зберу, компот зваримо, – каже Таня і виходить з кошиком у двір. Під яблунею, в затінку, лежить собака Алька. Хто б міг подумати, що та паршива неприємна псина зі смітника, якій бабуся дала притулок, перетвориться ось в цю прекрасну красуню-лабрадора?
– Все любов. Тільки любов рятує нас, – думає Тетяна і простягає Альці на долоні печево …
Ви згодні з тим, що не варто судити про людину по її зовнішності?
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Думали, світу більше немає чим вас здивувати? Ось 27 фотографій, які доведуть протилежне
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
Тест для уважної нареченої: віднайди багатого нареченого
3 важливі стадії розвитку сина! Це має знати кожна мама
Як чужі люди виявилися відданішими і поряднішими від рідних дітей
Виберіть одне з зображень лотоса, і отримаєте пораду, яку ви зараз потребуєте
Ніжний торт “Пташине молоко” без випікання і желатину – покроковий рецепт
Зрозуміти інтроверта: 15 світлин, які справді допоможуть
ТОП-6 основних порад, як зробити приголомшливо красивий сад
Близько 5 років тому вона була заміжня і переживала, що дітей немає до сих пір, а час невблаганно минає. Іра захотіла завагітніти
Спосіб, який допоможе розваритися гороху за 10 хвилин без попереднього замочування
Будиночок гнилий, дах провалився, і паркан ледь тримається – комусь же він знадобився, купили все-таки. – Напевно, недорого купили
В один прекрасний момент про нього згадує його біологічна мати. Вона прийшла вимагати, щоб він її утримував
Дівчинка сиділа на задньому сидінні, а тато з сусідкою її навіть не помітили і пішли прогулятися
