Коли Надя проходила повз кухню на роботі, почула, як за неї перешіптуються колеги. Вони не знали, як насправді живе дівчина. Той образ, який вона склала суперечив дійсності.
– А ти бачила? Бачила, в якій кофточці сьогодні Надя прийшла? – сказала Таня до Мар’яни, – від Zara. А це брендовий магазин. Воно немалих грошей коштує. А ще каже, що квартиру собі купити хоче! Та коли вона на неї назбирає!
Весь одяг, який вона носила був із секонд-хенду. Вона його прала, а потім ще тиждень провітрювала на балконі, щоб від нього не йшов запах.
– Так і каву щодня вранці з собою приносить і в кафе обідати ходить!
І тут обіграла. В кафе вона обідає, тому що працює там, просуває сайт. Благо, головна робота дозволяє це робити. Зарплати звідти вона не отримує, але обіди безкоштовні дістаються. А кава? Раз у місяць Надя й справді дозволяє купити собі смачну запашну каву з Coffee Lab, а в усі інші дні заливає у той стаканчик звичайну розчинну недорогу.
– А манікюр її? Вона частіше його змінює, ніж я! А ти знаєш, я на цьому помішана!
– Так, але в неї він простенький. А твій красивий, з дизайном!
– Та байдуже! Це все одно дорого! Не розумію, де вона бере стільки грошей!
Ще з новорічної минулорічної премії Надя придбала собі набір для манікюру. Тепер сама собі робить гель-покриття. Все-таки виглядати охайно і солідно їй необхідно! Той внесок дозволив тепер витрачати мінімальні кошти на красиві доглянуті нігті.
– Знаєш, Тань, ми раз хотіли зайти до неї в гості, а вона не прийняла! Мовляв, вона орендує двокімнатну квартиру, а її власниця не дозволяє гостей водити! Двокімнатну! Сама орендує! Ну не дурна, скажи? Це ж скільки переплачує! Ні, їй точно квартири не бачити!
У Наді не було вибору. Вони звичайна провінціалка зі смт. Приїхала вчитись до міста, тут жила спершу в гуртожитку, потім орендувала кімнату у квартирі. У дівчини була мрія – перевезти батьків жити у місто. Для цього їй потрібне було власне житло, на яке вона завзято збирала гроші з першого дня, як тільки влаштувалась на роботу.
Батьки поки ще працювали, мама – бухгалтером, а тато – електриком. Та на пенсії їм буде важко двом у селі.
Тому Надя приклала максимум зусиль, щоб на свій 26 день народження здивувати усіх колег.
Дівчина принесла торт, зробила чай – пригощала співробітників гостинцями. Виставляла за свій день народження.
Першою тост виголошувала Мар’яна.
– Ну, Надійко, бажаємо тобі таки придбати свою квартиру!
– А в цьому нема потреби – спокійно промовила дівчина.
– Передумала?
– Ні. Вчора віддала останній внесок за іпотеку.
– Коли встигла? – здивовано спитала Таня. У неї мало тарілка з тортом з рук не випала.
– Кому треба, той завжди встигає!
Надя посміхалася. Вона на свою квартиру заробила, багато років собі у всьому відмовляючи. Але зараз вона виконала поставлену перед собою ціль. Цим вона пишалась. І була вдячна насамперед батькам. Мамі, яка навчила її з грошима поводитися. І батькові, який навчив її йти до своєї мети і не здаватися.
Чи доводилось вам чути про себе плітки?
Фото з відкритих джерел
