Така ось проста історія, про людей, які знайшли один одного. Неймовірно? Але в житті буває всяке. Особливо в Новий рік

Василина прокинулася з гарним настроєм, завтра Новий рік, на роботу йти не потрібно, можна трохи поніжитися в ліжку. Вона блаженно заплющила очі, збираючись подрімати, але тут задзвонив телефон. Дзвонила подруга, Аня.

Сьогодні вони збиралися пройтися по магазинах, Ані закортіло купити собі нове плаття, а якщо вона щось задумала, її НЕ переконаєш. Василина зітхнула, відповіла на дзвінок. Подружка прощебетала, що зайде до Василини об одинадцятій.

Василина відкинула ковдру, все, сон пішов, доведеться вставати. Підійшла до журнального столика, на якому стояла маленька ялинка, вона купила її на ринку.

Ялинка пахла хвоєю, відразу згадалося дитинство: велика, ошатна ялинка, смоляний запах, мандарини, і підвішені на ниточках цукерки на ялинових лапах, які вони з сестрами потихеньку тягали, а в фантики загортали вату, щоб батьки не помітили пропажу цукерок.

Аня, як завжди, спізнювалася. Василина включила гірлянду на ялинці, і спостерігала, як бігають вгору і вниз, і блимають всі разом, різнокольорові вогники.Телефон завібрував, Василина подивилася на екран, номер не знайомий.

-Алло?

На тому кінці схлипнули, і дитячий голос сказав:

-У мене тато загубився, я йому дзвоню, а він не відповідає.

Василина напружилася, що за розіграш, але запитала про всяк випадок, хто це дзвонить.

-Я Тата, тато мене так кличе. А тато пішов у справах, я вдома одна, мені страшно.

-А звідки у тебе мій номер?

-Нізвідки. Тато написав на папірці номер тітки Наталки, а я ненавмисно відірвала шматочок, і згадала, що остання цифра була 2.

Василина зрозуміла, що дівчинка просто набрала не той номер, згадала цифру не вірно. Але потрапила до неї. А значить, потрібно їй допомогти.

-Де ти живеш? Адресу свою можеш сказати?

-Так! Дівча назвала адресу, виявилося, це будинок в кінці їхньої вулиці. Буває ж. Василина набрала подружці, і сказала, що по магазинах Ані доведеться йти одній. Подруга обурилася, але Василина коротко пояснила ситуацію. Аня запитала, чи потрібна допомога, Василина відповіла, що впорається сама.

-Ну йди, мати Тереза, ввечері подзвоню!

Василина швидко зібралася і помчала за адресою.

Двері відчинила худенька дівчинка років восьми з заплаканими очима. Вона простягла Василині телефон, ось, номер тата, чомусь він не відповідає.

Василина озирнулася. Скромна квартира, біля стіни рядами стояли коробки.

-Ви недавно переїхали?

-Так, ми тиждень тому з татом приїхали їх іншого міста. У нас тут нікого немає.

-А тітка Наташа, це хто?

-Не знаю, – дівчинка готова була розплакатися знову.

Василина подивилася номера в телефоні, кому можна подзвонити?

Несподівано телефон ожив, на екрані висвітилося: “Тато»

Василина відповіла. Чоловічий голос з хвилюванням запитав: -Тата?

Ні, я Василина, Ваша дочка загубила Вас, ненавмисно набрала мій номер, вона вдома сама, їй страшно, ось я і прийшла.

Чоловік відчайдушно простогнав: – Що ж робити, недавно приїхали, знайомих немає …

-А ви де?

-В лікарні. Пішов з ранку у справах, Тату попередив, що не довго, а ось як вийшло, швидка забрала. Тільки зараз оклигав. Але додому не відпускають.

-Добре, в якій Ви лікарні?

Чоловік назвав, Василина скомандувала дівчині: – Одягайся, їдемо до тата.

Чоловікові сказала, що Тату бере з собою, і через годину вони до нього приїдуть.

У лікарні Василина знайшла лікаря, і дізналася, що чоловіка доставили швидкою з вулиці, він послизнувся, вдарився головою, струс мозку, і йому зараз потрібно лежати.

Чоловік, побачивши Тату зрадів, тисячу разів вибачився перед донькою і Василиною, що так сталося.

-Ось що, Тату я заберу до себе. Вас, думаю, кілька днів не випишуть. Ось мій номер, і адреса. Телефонуйте.

-Мене Ярослав звуть, а Вас?

-Вася, Василина.

Ярослав без кінця дякував. Увечері подзвонив доньці, поговорив, і попросив Василину до телефону.

-Лікар сказав, що завтра мене відпустить, вдома відлежуся. Я сказав, що дочка одна.

-Добре! А ми з Татою готуємося зустрічати Новий рік. А знаєте що, давайте зустрінемо разом. Ялинку Ви не купили, а у мене є, Тата буде рада.

Ярослав полегшено зітхнув: “Спасибі, Ви нас просто врятували».

Пояснив, що тітка Наташа, це сусідка, бабуся з третього поверху, він домовився, що вона догляне за Татою в новорічні свята, поки він утрясе всі свої справи.

– Ясно. Чекаємо Вас завтра.

Вдень Ярослав приїхав до Василини. Вона поклала потерпілого на диван, і з Татою пішла на кухню, готувати свій фірмовий салат.

Новий рік вони зустріли втрьох. Тату зморив сон, Василина поклала її спати, а з Ярославом вони ще довго сиділи за новорічним столом.

Така ось проста історія, про людей, які знайшли один одного.

Неймовірно? Але в житті буває всяке. Особливо в Новий рік

Ira
Content Protection by DMCA.com
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector