– Мила, я все розумію, твоя бабуся хвора, залишилася одна, без діда. Але чому вона повинна жити саме у нас ?! Нехай живе у твоєї мами, вона все одно не працює, сидить удома. А у нас може дитина буде, не вистачало нам тут ще одного тягаря!
– Як ти можеш так її називати? Це моя бабуся! Рідна і кохана. Вона завжди була мені як друг і як підтримка. А моя мама не може їй допомагати, ти ж знаєш, вона після операції.
– Які у тебе всі родичі кволі, чого вони всі хворіють? Давай здамо бабку в будинок престарілих? Я все сплачу. Знайдемо найкращий, як на курорті буде!
– З тим же успіхом мама могла здати мене в дитячий будинок. Подумай, ну скільки їй залишилося? З таким слабким серцем довго не живуть. Дай їй останні роки прожити в люблячій сім’ї! У нас буде ще все життя щоб пожити без неї. А поки просто потерпи. Та й ти полюбиш її, ось побачиш! Вона чарівна бабуся, з гумором!
– Від старих смердить! Я не хочу щоб від мого одягу несло сечею!
– Ти розумієш, що одного разу твої діти скажуть про тебе те ж саме?
– Мені ще не скоро до цього. А поки я хочу жити нормальним життям, а не зі смердючою бабулькою.
– Так, ну вистачить. Знаєш що, збирай речі і йди. Моя бабуся дбала про мене все своє життя. А ти грубіяниш, навіть не знаючи її! Ти ж так і не сходив ні разу до неї в гості зі мною!
– Мені йти?! Ти вибираєш бабусю замість мене?
– Я вибираю сім’ю. Обираю любов і відданість. А ти йди зі своїми смердючими пропозиціями.
Він пішов в той же день.
Лариса привезла до себе бабусю і, хоч і сумувала за чоловіком, кожен день розуміла, що вчинила правильно. Бабусі ставало все гірше.
Але вона намагалася бути веселою і постійно дякувала внучці за турботу. Вони згадували дитинство, дідуся, прогулянки по рідному селу …
Бабусі не стало через місяць. Вона спокійно заснула, поцілувавши Ларису перед сном. Вона була щаслива, що до смерті їм вдалося стільки часу провести разом.
Ларисі дуже не вистачило бабусі. Вона часто ходила до мами, та майже відновилася після операції. Вона була дуже вдячна, що Лариса дбала про бабусю до самого кінця.
Незабаром Лариса вийшла заміж і її нітрохи не бентежило, що чоловік жив зі своєю бабусею, старою, хворою, але дуже доброю і милою. Вони подружилися і іноді їй здавалося, що це її бабуся дивиться на неї цими старечими мудрими очима …
Як ви вважаєте, Лариса зробила правильний вибір?
