Продзвенів дзвінок на урок. Вчителька зайшла в клас. Навколо творився хаос. Учні шуміли і бешкетували. Жінка сіла за свій стіл відкрила журнал і розклала папери. Потім тихо сказала:
– Усі можуть сідати, окрім Іваненка та Петренка, – вона вирішила, що двоє найбільш гучних крикунів будуть стояти.- Сьогодні ми поговоримо про кохання між людьми. Адже про це ви кричали, коли я зайшла? Тільки більш нецензурно, – зауважила вчителька. – Пропоную подискутувати на цю тему.
Між дітьми почалася розмова. Спочатку вона була доволі млявою, але зрештою усі розговорилися так, що навіть не помітили кінця уроку. Вчителька поставила чергове запитання:
– А яка різниця між сучасними стосунками і коханням Ромео і Джульєтти?
Хтось крикнув:
– Між ними так і не відбулося інтимного зв’язку!
Діти почали сміятися, а вчителька пильно поглянула на того, хто це сказав.
– Поясніть, що стало їм на заваді?
– Мабуть, моральні цінності і традицій того часу. До весілля такі речі заборонялися.
– Ви маєте рацію. Однак від кого залежать ці звичаї?
– Тобто?
– Хто створює звичаї? Хто впливає на їхнє формування? Люди, тварини чи влада?
– Звичайно, що ми, – розгубився учень.
– А вам подобаються сучасні традиції?
– Мені ні. Однак я нічого змінити не можу.
Вчителька кинула оком на всіх присутніх.
– Хто може аргументувати, що йому не подобається у сучасних звичаях?
Хтось підіймає руку і відповідає:
– Я засуджую меркантильних дівчат, які ведуться лише на статки чоловіків. Вони поводяться розпусно і вульгарно. А без дорогих подарунків та обідів в ресторані не погодяться на стосунки.
У відповідь вчителька промовчала. Вона чекала, як на це відреагують інші учні.
– Справді! А потім ці жінки ображаються, коли їх називають корисливими.
– А все починається з того, що дівчата навіть в школу ходять, як на модні покази! Вони наводять марафет і обговорюють ціну своїх нових туфель!
– На себе краще погляньте! – озвалася представниця прекрасної частини людства. – Нехай я з макіяжем приходжу, а ви вже перед першим уроком сидите з цигарками в туалеті. А вечорами гуляєте з пивом в руках. Хіба з такими нечупарами дівчата захочуть ходити на побачення?
– Дійсно! – підтримала інша. – Мати розповідала, як їм колись однокласники допомагали портфелі в школу носити. Я вже в 11 класі, а ще такого не бачила!
– А з якого дива ми вам маємо допомагати? Для вас ці жести нічого не означають! Вам машину та ресторан подавай.
– Та звідки ти знаєш, що нічого не означають? Спочатку б пробував проявити ініціативу…
– Мені навіть пробувати не хочеться, бо ти виглядаєш настільки вульгарно, що соромно зізнатися, що ми однокласники!
– А мені бридко сидіти на уроках з хлопцем, від якого пивом і димом смердить!
– Та ти спочатку культурно розмовляти навчися. Матюки через кожне слово.
– Хіба по-іншому до вас дійде? Можна подумати чоловіки віршами розмовляють. Можу посперечатися, що за всі шкільні роки ти ще ні одного напам’ять не вивчив.
– Годі, годі, – зупинила суперечку вчителька. – Тепер скажіть, чому раніше ви про це мовчали? Що заважало вам самостійно створити такий діалог? Наша наступна тема: “Вміння слухати і чути”. Зараз я б хотіла запитати, хто з вас знає, що таке поцілунок? Можете не відповідати, якщо соромитеся.
– Тобто? – не одразу зрозуміли учні.
– Підійміть руки ті, хто вже цілувався, – запропонувала вчителька.
У повітрі зависочіло кілька непевних рук.
– Зрозуміло, дякую. Чи може хтось з вас сказати, що це був один із найкращих моментів в його житті?
Тиша. Кілька учнів піднесли руки.
– Дякую. Тоді я пропоную вам таке домашнє завдання: запитайте своїх рідних, друзів чи знайомих про їхній досвід першого поцілунку. Які у них були емоції та відчуття? Усю інформацію викладіть на папері у формі твору. Важливо, щоб історію були реальними. Зрозуміли? Наступного разу будемо зачитувати те, що вийшло.
Через тиждень:
– Моя бабуся розповіла, що її перший поцілунок відбувся у лікарні. Тоді вона працювала медсестрою і доглядала поранених бійців. З одним із них зав’язалося спілкування. Та коли хлопець одужав і повернувся на війну, то загинув. Однак в пам’яті бабуся його ім’я залишилося назавжди.
– У мого дідуся це трапилося з бабусею після цілого року зустрічань. Він пригадує, що того вечора навколо пахло абрикосовим цвітом, а бабуся навіть називає точну дату – 6 червня.
– А моя сусідка розповіла, що вперше поцілувалася зі своїм чоловіком на танцях після того, як він освідчився їй.
-Я теж розмовляв з сусідом, який вперше поцілував незнайомку на площі, коли дізнався про те, що закінчилася війна. Цей день був сповнений радості та позитивних емоцій. З тією жінкою вони більше не зустрічалися, а він досі пам’ятає її карі очі та довге волосся.
Коли кожен прочитав свої розповіді, вчителька замислено подивилася у вікно. Зрештою вона запитала:
– Неймовірні історії. Вони зачіпають усі струни душі. Згідні?
Шкода, що зараз таких вчителів більше немає. Нетрадиційні методи викладання інколи набагато цікавіші та більш дієві.
А на вашу думку, яким має бути ідеальний вчитель?
