– Тарасе, мені потрібна твоя допомога! Ти можеш на мені терміново одружитися? – запитала Таня. Сказати, що я здивувався – нічого не сказати. Але вона все пояснила.
Тані 35 років. Вона симпатична, але надзвичайно скромна жінка. ЇЇ тихий голосок і просте закрите вбрання наочно демонструють всю суть замкнутого характеру жінки. Таня забезпечена, має свою квартиру і працює в фінансовому відділі великої компанії. Але на роботі вона завжди потерпає від критики колег, особливо жінок. Всі вони давно одружені. А тому постійно чіпляються о Тані. Намагаються поділитися досвідом. То пошкодують, то порадять вдягнути яскраве і відкрите вбрання, чи нафарбуватися. А все для того, щоб привабити чоловіка і вийти заміж. Але Таня тихенько бурмоче собі під ніс: “Жінку цінують за інше”.
Одного разу це бурмотіння почула Олена, найбільша порадниця, і перепитала: “Допустім ти права, … і за що тебе тоді цінувати?” Таня вибігла в туалет і почала плакати.
А через декілька днів, вона почула, яку кличку їй придумали в компанії – “Стара діва з фінансового відділу”. Так шепталися жінки на коридорі, коли Таня пройшла повз. Це прозвучало, наче вирок.
Таня дуже хотіла вийти заміж. Вона не марила про принца. Їй потрібен був комфорт і спокій – ось і все.
Вона пробувала познайомитися з чоловіками. Спочатку з тими, що мама пропонувала, потім сама на сайтах знайомств, чи з тими, якими подруги зводили. Але комплекси та невпевненість жінки постійно відлякували її обранців. І Таня залишалася сама. Ми дружимо з нею вже давно. І я постійно говорю їй бути сміливішою, кажу, що вона справді красива, потрібно просто піднести свою красу гідно. А вона все зітхає і каже, що не може так.
І якось на свято восьмого березня. Коли дами з фінансового відділу розпивали шампанське, Олена сказала до Тані: “Шкода тебе, Танька! Немає кому навіть квіти тобі в цей день подарувати. Хочеш, візьми один з моїх букетів?”. Тоді Таня не витримала і відповіла: “Чому ж немає кому? Є! В мене… в мене через два тижні весілля. От наречений і бавить квітами!”
Таня побачила подив у своєї жіночої частини колективу, а особливо в Олени. Вона вперше за багато років відчула себе переможницею і гордо покинула офіс.
А потім, коли бігла, впевненість швидко розвіялась. І Тані стало геть кепсько. Вона розуміла, що так швидко їй нареченого не знайти, але й шляху назад немає. Тоді вона набрала мене і попросила одружитися. Але я мав дівчину, яка б не зрозуміла такого вчинку, якби я їй не пояснював.
Я почав обдзвонювати своїх неодружених друзів. Вони говорили мені що це якась афера, кидали слухавку, просили з такими питаннями більше не звертатися.
А на роботі всі форсували події. Просили показати фото нареченого, нав’язувалися допомогти вибрати весільну сукню. Таня явно не очікувала такого тиску.
Перші дні Таня викручувалася як могла. Вона навіть купила дорогу, розкішну сукню. Весь час вдавала, наче переписується з нареченим. Але чим далі, тим більше стресу і сліз викликала вся ця ситуація. Тому Таня вирішила звільнитися, щоб уникнути позору.
Коли Таня виходила на обід, вона взяла листочок і ручку, щоб написати заяву. В руках жінка тримала каву. І ось, дійшовши до переходу, перед нею припаркувалося авто. Дівчина злякалась. Це авто завжди стояло тут на переході. Вчора Таня не звернула б уваги на це, але сьогодні дівчина була серйозно налаштована на кардинальні зміни. Тому наважилася підійти до водія і попросила прибрати машину.
Водій глянув на жінку і відмахнувся від неї. Тоді вона почала говорити голосніше, за що той плюнув Тані під ноги. Такого жінка не хотіла терпіти. Не сьогодні. Втрачати було нічого. Тому вона вилила каву зі свого стаканчика прямо на водія. Той швидко вийшов з авто і хотів було накинутися на жінку. Але люди, які йшли повз не дали йому цього зробити.
Прийшовши в офіс, Таня зрозуміла, що її заява, після сутички з водієм не в належному вигляді. Тому вона вирішила написати ще одну, але вже завтра.
Наступного дня, коли Таня виходила на обід, її зустрів чоловік з букетом в руках. “Це вам. Вибачте моєму колишньому водію. Я давно мав звільнити цього нахабу. Я бачив все, що сталося вчора з вікна свого офісу. Коли спустився вниз, вас вже не було. Тому мав намір зустріти вас сьогодні на цьому ж місці. Чи не могли б ви мені подарувати сьогодні вечір? Я дуже хочу загладити свою провину”.
Вони обмінялися телефонами, а той вечір був найкращим у житті Тані, як вона мені сказала. Пара почала стосунки та дуже швидко одружилася.
Я був тамадою на їхньому весіллі. І сказав тоді такий тост: “Нам потрібно зробити лише один крок до своєї мрії, щоб вона побігла нам назустріч” Ну і звісно додав “Гірко!” в кінці.
А що ви думаєте з цього приводу?
