Щоранку моя бабуся змушувала мене бігати на шкільному стадіоні. Сумна, маленька дівчинка одягала свої тісні кросівки і беззаперечно слухала бабусю. Вона – ветеран війни, мала стільки сил, що під час бігу встигала викрикувати мені: “Біжи, кажу тобі”. Це найстаріший спогад з мого дитинства.
У мене також був дідусь, він працював шофером і навіть декілька разів катав мене з моїми друзями на свому автобусі.
Ще була моя матуся. Як тільки вона їхала у відрядження, я проводила весь день у її кімнаті, відкривала шафу з її одягом та все приміряла на собі.
А тата у мене не було. Але даний факт мене зовсім не засмучував. Я була одна в сім’ї і даний факт мене дуже засмучував, завжди хотіла мати рідного брата або ж сестру. Мій майбутній чоловік теж був один. Тому ми спочатку народили синочка, а через п’ять років – донечку. Ось і розпочалося найвеселіше.
– Чому вона знову верещить на всю квартиру? Зробіть так, що ця навіжена заснула!
І це мій ніжний інтелігентний хлопчик.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Однак, наявність молодшої сестри давало й свої переваги. Наприклад, ввечері, коли ми з коляскою підходили до дитячого садочка, там розгорталися цілі баталії. Всі діти стояли в одному рядку, а син наш командував: “Значить так, ти зі мною сьогодні бавилася, тому я дозволяю подивитися на мою сестру. А ти без дозволу випив мій компот, тобі не дозволяю”. І Петро слізно розвертався і біг геть.
Ми старалися прочитати багато спеціальних книжок: про те, як боротися з дитячими ревнощами, що з цього випливає та як працювати з дітьми. Ми все старалися робити правильно, і навіть протягом якогось часу було затишшя. Все це тривало приблизно два роки – поки наша красуня не почала навмисне розмальовувати зошити, книжки, залазити на полиці та жбурляти звідтам все, що “неправильно” лежало. Тоді я вперше випила заспокійливе, а чоловік промовив “Боже допоможи” – і записався на прийом до психолога.
Через три коробки заспокійливого, сімсот тридцять один день, тисячу двісті хвилин, проведених в розмовах за кавою з подругами, у яких теж були брати та сестри, незліченна кількість прочитаних коментарів в дитячо-психологічних спільнотах – я трохи заспокоїлася.
Коли ж тепер я бачу чужі фото, де, наприклад старший брат допомагає молодшому застебнути коньки, я захоплююся не самим дітками, а батьками, які встигли зафіксувати на телефон цей короткочасний момент. Тому що згодом ці ковзани стануть предметом сварки, або ще гірше – знаряддям для бійки.
І коли моя мама телефонує мені і говорить: “Я купила внуку бінокль, а що подарувати внучці?” – я, не довго думаючи, відповідаю: “Бінокль”. На моє запитання: “Навіщо маленькій дівчинці бінокль?” – “Ти не зрозумієш”. Ви не повірите, але мама не послухала мене і купила ляльку. І що? “Навіщо дев’ятирічному хлопчикові лялька?” – поцікавилася продавщиця. «Потім!» – огризнулася я.
Тепер я прекрасно знаю, що немає однакових цукерок, одна з них завжди більша або менша. А якщо пом’ялася жуйка в пачці, то другу треба пом’яти ідентично, перш ніж дати їх дітям.
Ще я знаю, що мої діти починають дружити, коли затіяли який переворот, який в кінцевому результаті завершиться сльозами та образами.
А сьогодні вранці крізь сон чую голос з кухні:
– Підійди до мене. Добрий ранок. Ти напевно зголодніла. Ось твоя тарілка, зачекай трішки, я тобі пластівців насиплю. Почекай, молоко я сам тобі наллю. Смачного.
– А можеш мене поцілувати ще в праву щічку. Я тебе дуже сильно люблю. Ідіот, ти навіщо мені дав зелену чашку. Я хотіла салатову!
І ось я собі думаю: а може їх вчорашня битва по цілій квартирі подушками, яка закінчилася криками, сльозами та образами, а також незліченною кількістю синців… стане для них найщасливішим спогадом дитинства? Може все так і повинно відбуватися?
А ми просто не можемо цього ніяк зрозуміти, тому що росли одні…
А у вам сподобалася історія?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Свекруха мене, як невістку, відразу не сприйняла. Затялась, сказала, що навіть на наше весілля не прийде. Слова свого дотримала. В ту суботу, коли ми з чоловіком побрались, вона пішла копати картоплю
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Простий розчин від якого ваші квіти будуть гарно цвісти
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Короткий психологічний тест, який відкриє Вам очі на власну особистість
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Пропустила весілля дітей, бо заробляла їм на життя. А вони мені ще й як віддячили
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
Та хіба так можна – проміняти ювілей рідної матері на вечірку з друзями?Я ще за місяць до свята попередила сина з невісткою. А вони сидять у телефонах, голови не підіймають – тільки кивають у відповідь
Все, що вам потрібно знати про відносини з дівчиною, яка довгий час була самотня
