Я не пам’ятаю, як виглядав мій рідний тато. Досить довго ми жили з мамою тільки удвох. Коли мені виповнилося 11 років, то вона зустріла дядька Павла та одружилася. Все було чудово, крім одного – вітчим просто ненавидів мене. Щоразу кричав, міг налупцювати за погану поведінку. Тому старенька бабуся Зіна забрала мене до себе пожити, поки мама особисте життя влаштовувала.
Це була татова мама, тобто, свекруха моєї мами. Бабуся завжди показувала мені фотографії татка, розповідала, що я на нього дуже схожа. Звісно, що у неї була мізерна пенсія, але вона щодня намагалася купити мені солодкий гостинець. Так, ми жили не багато, але вона дала мені найкраще дитинство. Забирала зі школи, робила зі мною уроки, а щовихідних ми гуляли у парку. Мама приїжджала хіба раз в місяць, ми бачилися декілька хвилин. Вона ж поспішала до дядька Павла.
Я не відчувала, що у мене є мама, чесно. Весь час поруч зі мною була старенька бабуся Зіна. Мені тоді було 20 років, коли її не стало. Мама навіть на похорон не приїхала, мовляв, у неї без мене багато справ. Я дуже образилася. Ну хіба так можна? Я знаю, що у них були дуже погані стосунки, але відмовитися провести людину в останню путь… Такий вчинок матері мене дуже розчарував. Тоді ми остаточно припинили спілкування. Мама навіть мене на день народження не вітала. Ну і я також до неї не дзвонила.
Зараз у мене є чоловік, діти. Мама, звісно, не знала про онуків. Я її навіть на весілля не запросила. Минуло вже майже 5 років. І раптом, одного ранку, у двері хтось постукав. На порозі стояла моя мама. Так “щиро” посміхалася, що мене ледь не знудило. Не люблю такого.
– Доню, у тебе ж велика квартира, у вас тут так багато місця. А я з Павлом у невеликій однокімнатній тіснитися маю. Грошей ледь вистачає на продукти та комунальні, бо у чоловіка проблеми з грішми. Я тут вирішила, що нам варто помінятися квартирами.
– Ні. Ти мене не бачила 5 років і зараз прийшла у гості, немов нічого не було! Згадай, як колись ти проміняла мене на Павла, навіть на день народження не приходила. Нехай тоді твій коханий піклується про нову квартиру. Я тут власниця!
І це правда. Бабуся немов відчувала, що їй залишалося не довго, тому пішла до нотаріуса та переоформила цю квартиру на мене. Знаю, що для мами ці квадратні метри були ласим шматочком – три великі кімнати, хороший район.
Але тоді мама почала кричати, що я така невдячна дитина. Лаялася та погрожувала судом. Однак, мій чоловік не витерпів такої нахабної поведінки та випровадив її за поріг. Я довго плакала, адже не розуміла, чому рідна матуся ось так зі мною вчинила?
Декілька місяців від неї не було жодної звістки. Я вже боялася, що вона зникла та хотіла йти у поліцію. Але раптом у двері знову постукали. Думаю, ви здогадалися, хто це.
– Павло всі гроші забрав та поїхав геть! Я не знаю, де він зараз живе, – скаржилася мама.
Все дуже просто й Павло виявився звичайним аферистом. Підмовив маму продати квартиру, викрав всі гроші та просто поїхав геть. Заблокував її номер, забрав всі свої речі. Думаю, що марно шукати його далі.
– Ну тепер ти просто повинна мене пустити до себе. Не проженеш стареньку матір на вулицю, – докоряла мама.
Так, я пустила її. Але на одну ніч. А зранку спакувала всі її речі, зателефонувала до дядька (у мами був рідний брат) та розповіла йому про таке “горе”. Він погодився забрати маму до себе у село. Але я бачила, що та проти. Адже не хоче їхати у стару хату, допомагати братові по господарстві. Думала, що зможе на моїй шиї сидіти. Та я не дозволю.
Тоді мама на мене дуже образилася. Казала, що я така погана донька, раз хочу від неї здихатися. Я навіть з нею не обійнялася на прощання. Вона почала тепер ще й всім родичам розповідати про мене. Ну і звісно, що я стала для всіх білою вороною – у старенької матері горе-чоловік забрав всі гроші, а єдина донька прогнала її геть у село. Але всім байдуже, що вона сама мене колись покинула. Якби не старенька бабуся Зіна, то я не знаю, що робила б на цьому світі. Ніхто не хоче стати на мою сторону, ніхто не зважає на те, що мама колись поміняла маленьку донечку на молодого коханця.
Дівчина вчинила правильно? А ви б змогли дати матері другий шанс та забрати її жити до себе?
