Сім’я мого рідного сина не відноситься до мене з любов’ю, хоча я прихильного ставлюся до всіх.
Свого часу невістка прогнала мене з їхнього дому. Причиною стало те, що я намагалася навчити її, як правильно господарювати. У мене були лише добрі наміри, але от як все закінчилося. Та, мабуть, варто розповідати про все по черзі.
Приблизно рік тому мої сусіди запропонували викупити мою квартиру. Таким чином вони хотіли розширити своє житло. Оскільки вони запропонували хорошу ціну, я погодилася. Навіщо мені триматися за цю однокімнатну квартиру, якщо натомість я можу купити двокімнатну з нормальним ремонтом? Зрештою, у мене ще є дача, а діти живуть у своїй трикімнатній квартирі. Я подумала, що можу пожити з ними, поки не куплю нове житло.
Згодом я вирішила, що краще ці кошти покласти на депозит. З прибутку я б могла зробити ще й ремонт. Я так раділа своїй ідеї, втілення якої було моєю мрією.
Розповіла про це дітям і вони погодилися мене прийняти. Спочатку пів року я жила на дачі. Поки не прийшла осінь, я займалася там клумбами і насолоджувалася свіжим повітрям. У жовтні я переїхала до сина з невісткою. Здавалося, що все гаразд поки син не попросив мене знову повернутися на дачу. Виявляється, що його дружина пожалілася на мене, бо я господарюю в чужому домі. Я намагаюся її чогось навчити, а от що отримую замість подяки.
Раніше я не помічала, що у них в домі так брудно. І не дивно, адже ззовні все виглядає цілком пристойно. Та коли я взялася за приготування їжі, то помітила, що тумбочки всередині з темними плямами, а полиці липкі від олії. Звичайно, що я все прибрала і зробила невістці зауваження. Сказала, що бутилку з-під олії можна протерти салфеткою, щоб не залишати жирних слів на поверхні.
Схожих ситуацій було безліч. Та я не хотіла нікого образити і навіть говорила це все виключно наодинці.
Ще я сказала синові, що йому потрібно відівчитися від шкідливої звички розкидувати брудні шкарпетки по кімнаті. А невістці порадила, як мити каструлі так, щоб не залишалося нальоту. У мене є певний життєвий досвід, то чому ним не ділитися? Тим паче для рідних людей я хочу лише найкращого.
І всі свої зауваження я не говорю з докором чи наказовим тоном. Навпаки, вони звучать як поради, що так було б краще. Це ж спростить їм життя. І з онуком я їм раджу поводитися лагідніше. Навіщо на дитину кричати і привчати до негативу? Нехай його дитинство буде радісним
Тому я не розумію, як вони могли вигнати мене на дачу. Ми ж одна сім’я! Ставилася до невістки як до рідної доньки, а вона підло налаштувала проти мене сина.
Не знаю, чи ми помиримося. Хоча мені самотньо на дачі. Однак ні син, ні невістка ще жодного разу не зателефонували. Їм байдуже, чим я займаюся і чи взагалі жива, здорова.
Чи правильно вчинили діти в цій ситуації?
