– Так ти подивися на мою маму! Вона щодня прокидалася о 5 ранку і все встигала! І це роками! За весь час від неї не було жодного нарікання. – заявляв мені чоловік.
Мене це втомило! Звідки я знала, що його позиція стосовно їжі буде настільки принциповою? Для нього страва, яку приготували сьогодні, але яка встигла охолонути вважалася неїстівною!
Усе має бути тільки свіже, тільки з-під ножа, духовки чи плети. І я змушена спати на годину менше, щоб мій чоловік не залишався голодним! Адже сніданок сам себе не приготує, а контейнер для обіду сам себе не наповнить. Їжу з маркету він теж не визнає.
Йому не підійдуть бутерброди чи звичайний салат. Чоловік має їсти повноцінно. Тому я щодня готую багато і практично у весь свій вільний час. Навіть у вихідні немає виключень. Я не пам’ятаю коли останній раз дивилась серіал чи ходила в салон краси.
Надумала з ним про це поговорити, а то сили й нерви були на межі.
– Може б то мені звільнитися з роботи? Я фізично не встигаю готувати усе, що ти хочеш! А так би сиділа вдома, мала час на кухню і на себе!
– Ти що жартуєш? Тобі не підійде роль домогосподарки. Ти ж любиш свою роботу! – всміхнувся він. – Тим більше квартира дочки досі не виплачена. Треба, щоб ми заробляли вдвох. Бери приклад з моєї мами, спробуй прокидатися раніше.
Я мало не згоріла від люті й безвиході. Невже я до кінця життя буду оточена баняками, тарілками й помру на кухні?
Та зізнатися чесно тут і моя провина є. Я сама допустила його до такого. Пам’ятаю, що не кожного дня встигала поснідати, але чоловіку ні разу не забула приготувати сніданок.
Але мене вже нудить від приготування! Їжа вже навіть у снах!
Що порадите робити? Чи тут без варіантів?
