У шлюбі з чоловіком я вже 22 роки. Нам обом вже під 50,маємо двох дорослих дочок, які вже створили свої сім’ї. Ми живемо у власній квартирі, свого часу взяли іпотеку і все виплатили самостійно. Батьки нам жодною копійкою не допомагали, та й треба було.
А роки три тому наші з чоловіком тати відійшли на той світ. Це була раптова втрата, ще й для нас обох. Відповідно наші матері залишились жити самі. Ми подумали, що будемо їм оплачувати комуналку, адже пенсія маленька та і жити за щось потрібно.
– То давай порівну поділимо ту суму. А якщо знадобиться якийсь одяг, то будемо теж купувати. – запропонував чоловік.
Наші мами щиро зраділи нашій ініціативі, як-не-як, але з такою допомогою буде легше. Все-таки не раз вони й з внуками нас виручали. Рідні ж люди.
У моєї мами ще є старша сестра Олександра. Але вона зовсім старенька, скоро 80. живе теж на окремій квартирі, давно стала вдовою. Так і провела роки в самотності. А тепер і вік похилий, краще одній не залишатися.
От і мама запропонувала їй переїхати до неї. Разом і спокійніше і веселіше. І приглянуть одна за одною. Тим більше у неї додаткові пільги є, пенсія вища, дали б собі раду.
Здавати в оренду її квартиру якось не розглядали. Вона знаходиться далеко за містом, без ремонту. Ніхто б не платив за неї багато. А за копійки не було б часу їздити й слідкувати за квартирантами.
Ще Олександра частину своїх коштів відкладала на терміновий внесок для “внуків”, тобто мені, бо я єдина її внучка. “Буде тобі й дітям на майбутнє”. Це була цілком її ініціатива, ще до того, як вона переїхала до мами.
Якийсь час все було добре, по-старому. А потім чоловік дізнався, що моя мама живе з сестрою і тепер на відріз відмовляється платити за її комунальні послуги.
– Не збираюся більше платити! Ми спочатку як домовлялися? А тепер ти хочеш, щоб вся твоя родина жила моїм коштом? Виходить ти мене надурила. – заявляв він.
– Що ти таке кажеш?
– Ну а як це пояснити? Вона ж має гроші, відкладає їх собі, а я за неї буду свої віддавати? Не на дурного попали!
Своїй матері він оплатив усе як раніше, а моїй відмовляється. Я намагалася пояснити, що ті гроші вона відкладає для нас! Але він слухати не хоче. Що крім нас їй нікому буде квартиру заповідати. Чому він зараз такий скупий? Чому не дивиться в майбутнє і не проявить повагу?
– Ти палку не перегинай! Вона так само може все залишити твоїй мамі! А та тобі! А мені то що з того? Нехай здають квартиру сестри, якщо їм не вистачає! – не переставав він.
Я не могла зрозуміти чому ці сварки взагалі у нас почалися. Та не хотіла розбурхувати ще більше полум’я і сказала, що оплачуватиму ті комунальні зі своєї зарплати.
– З яких своїх грошей? Ти бачила свою зарплату? – вибухнув від сміху чоловік. – Ти справді про свої гроші? Не спільні, сімейні? Пам’ятай, які у нас витрати, а який дохід! Ти лишишся з нічим.
Сил більше немає терпіти ці приниження. Ніколи б не подумала, що тема грошей так сильно може нас посварити. А чоловік який виявився. Що поганого йому зробила моя тітка? Чому він такий впертий? Невже не може допомогти старій людині? Своїй же мамі оплачує все.
І як мені ще з ним говорити?
