Орися була сама не своя від гніву, била посуд.
Била і уявляла, що тарілка летить в голову… матері.
– Ненавиджу! – кричала вона.
І як таке могло статися? Розкажеш комусь – не повірять…
Заміж дівчина вийшла рано – у 18 років. І не тому що закохалась по вуха, а тому, що хотіла швидше втекти з рідного дому.
Їй було всього 9 років, коли в аварії загинув батько. Мати була сама не своя від горя. Вона ходила на роботу, робила домашні справи і перевіряла домашню роботу. Але не було жодних розмов по щирості, які повинні бути у матері з донькою. А ще й у підлітковому віці.
Тому коли сусідський хлопчак Степан запропонував їй вийти заміж, вона погодилась, не роздумуючи. Свекри не дуже зраділи цій новині, але коли дізнались, що Орися вагітна, змирились з цим. Зіграли невеличке весілля і дівчина переїхала жити в їхній дім.
Спершу все йшло дуже навіть не погано. Свекруха була веселою жінкою. Вони добре ладнали. А коли народився Дмитрик, то взагалі її радості не було меж! Степан влаштувався на роботу далекобійником. Його жінка рідко бачила, бо він постійно був у рейсах.
Сидіти просто так вдома Орисі було нудно. Вона сумувала. Тому, щоб зайняти себе чимось корисним знайшла в інтернеті курси веб-дизайнера, пройшла і діло начебто пішло. Навіть на віддалену роботу влаштувалась.
Через пів року Орисі прийшла геніальна ідея – хоче вступати в університет. Освіти вона ж не мала!
Але ось тут і почались проблеми. Привітна свекруха стала на диби:
– Яке ще навчання! А хто буде з Дмитриком сидіти? Навіть і не думай!
І чоловік матір підтримав:
– Ти що здуріла? Іти туди, де багато молодих і неодружених чоловіків? Оце вже ні!
А Орися не розуміла, чому така реакція? Вона ж просто хотіла навчатись, дізнаватись щось нове..
Пішла до матері за порадою. Та мовчки слухала, а потім відповіла:
– Їдь в Київ, до татової сестри двоюрідної. Вона вже стара, до того ж сама. Давно мене до себе кликала. А я от з вами приїду. Дім тут продам. Можливо, життя зміниться… Ти подумай!
Вони так і зробили. Зібрались і поїхали. Тільки от матір довго з тіткою не жила. Купила собі в хрущовці однокімнатну квартиру і була окремо. Вирішила не надокучати доньці.
Орися університет закінчила. Тепер вона була дизайнером приміщень. Тітки не стало, квартиру вона записала на дівчину. Тому житло вони мали своє.
Син якраз до школи пішов. Орися на роботу.
Степан спершу дзвонив до дружини, просив вернутись, але згодом знайшов собі інший об’єкт обожнювання. Та дівчина завагітніла і він охолов до Орисі.
Одного разу Орисі дали замовлення. Облаштувати один будиночок недалеко за містом. Дівчина глянула на нього, зробила начерки і поїхала показувати їх власнику.
Коли вона побачила чоловіка, то пропала. То був просто чоловік її мрії. Не старий, але вже з сивиною, красивим підтягнутим тілом. І голос такий могутній.
Орися робила усю роботу зі швидкістю світла. Безліч ідей, варіантів. Вона дуже хотіла йому догодити. Їй подобалось, коли чоловік її хвалив.
Його звали Михайлом. Він керував невеликою компанією з логістики. Сім’ї не мав. Дружина померла ще давно, при пологах.
Якось Михайло запропонував Орисі разом повечеряти. Вона, звісно ж, не відмовилась.
Після вечері покликав до себе додому. Вона Дмитрика залишила з подругою, а сама – на зустріч мрії.
Він виділив дівчині окрему кімнату. Але, на превеликий жаль, так до неї і не зайшов. А йти самій в його спальню Орисі здалось неправильно.
Це повторювалось декілька разів. Орися все чекала продовження, але його не було.
Вчора теж мала бути зустріч. Але несподіваний дзвінок від чоловіка і плани наперекосяк.
– Орисю, золотко. Я сьогодні не можу зустрітись. Маю гостей! Точніше гостю.
– Гостю?
– Так. Ви не уявляєте, який світ тісний. Я зустрів свою однокурсницю. Вона колись мені дуже подобалась, але тоді вона вибрала іншого. Всі ці роки я не знав, де вона знаходиться. А вона ось тут, І ще й вільна давно! Уявляєте?
– Ні.. – спустошено відповіла Орися.
Вона слухала і не вірила: він не обрав її, молоду і красиву? Як це могло статись?
Дівчина не могла просто так відпустити цю ситуацію. Їй потрібно було знати, на кого Михайло її проміняв.
Увечері вона відігнала машину за ворота, а сама влаштувалася на лавочці біля сусіднього будинку. В сутінках під’їхало таксі.
І Михайло вийшов відкривати двері. Орися побачила струнку жінку в елегантній сукні, яка виходила з автомобіля. Ось вона повернулася і дівчина мимоволі скрикнула: “Мама?”.
Те, що це був шок для Орисі, це ще м’яко сказано. Вона уявляла, як її мати сидить у кріслі, де часто сиділа сама дівчина. Як Михайло наливає вино. Як вони розмовляють і сміються. Як їм добре разом…
Довівши себе до нестями, жінка поїхала додому.
Трохи згодом Орися вирішила переконатись в тому, що вона не помилилась і поїхала до будинку матері. Під під’їздом стояла Михайлова машина. Ні, помилки бути не могло.
Ось того вечора вона і переколотила весь посуд в квартирі.
А потім довго дивилася в нічне вікно і думала: як таке могло статися? Коли вона втратила маму і отримала натомість ворога?
А, може, мами і не було зовсім? Скільки Орися не рилася в пам’яті, вона не могла пригадати нічого хорошого, доброго, світлого, пов’язаного з нею. Вони жили в паралельних світах весь час після загибелі тата.
І ось – ці світи перетнулися. Але чому саме в цій точці?
Як думаєте, чи зможе Орися спілкуватись з матір’ю в майбутньому?
