Інна прожила з Віктором вісім років, шлюб завжди вважала щасливим. Звичайно, вони сварилися, та здебільшого через побутові дрібниці. В сім’ї зростала маленька донечка Карина. Чого ще можна було бажати?
Останні кілька місяців Інна почала помічати, що чоловік змінився. Працював допізна, а на вихідних пропадав в гаражі. Вони зовсім перестали спілкуватися, і навіть донечка скаржилася, що тато не приділяє їй уваги.
Раптово все стало зрозуміло. Одного дня біля під’їзду на Інну чекала зовсім молода дівчина, на вигляд їй було років дев’ятнадцять, вона сказала:
– Вітя мене кохає. Ви маєте його відпустити, він не щасливий з вами.
– Я його не тримаю. Нехай йде.
– Він каже, що тримаєте. Але ви маєте дати йому розлучення, щоб ми могли одружитися.
– Добре.
Того ж вечора Інна сказала Віктору, що вони розлучаються, щоб він міг спокійно жити з молодою коханкою. Чоловік вочевидь не очікував, що так станеться і з сім’ї йти не збирався. Він благав дружину пробачити, закрити очі на зраду. Утім вона цього не хотіла. Наступного дня, забравши невелику валізу Вітя пішов. Та вже за тиждень зателефонував.
– Ми з Оксаною будемо жити разом в орендованій квартирі. В нас зовсім нічого немає. Того ми подумали, що буде справедливо, якщо я візьму з дому деякі необхідні речі. Адже насправді це все я придбав за чесно зароблені гроші!
– Так, приходь і бери, що треба.
В суботу із самого ранку Віктор приїхав і почав пакувати посуд, постільну білизну, ковдри, скатертини. Згодом він запропонував Інні написати список, щоб поділити побутову техніку.
– Я заберу телевізор і мікрохвильовку. Ти нею не користуєшся, а нас врятує.
– Добре, бери. Це ж ти купував.
– А ще тут така справа. Я тобі дуже багато дорогих прикрас дарував. Хочу частину взяти, зокрема каблучку моєї бабусі.
– Ти і каблучку забереш? Я хотіла її передати нашій донечці, як реліквію.
– Ні, Оксана образиться, вона хоче з нею вінчатися.
– Забирай усе, що хочеш.
Віктор привіз в нову оселю повно речей. Оксана охоче все перебирала і примовляла:
– Як можна було обрати такі скатертини? Це ж несмак!
– Не подобається, давай я поверну Інні.
– Ні, нехай буде, колись стане в нагоді. А чому ти не взяв пральну машину?
– Ну, я ж привіз мікрохвильовку і телевізор.
– Ага, а їй залишив і посудомийку, і холодильник, і духовку, і пралку. Я вже мовчу про кавоварку, мультиварку і всіляку іншу дрібноту. Все треба ділити чесно! Звони вже, і кажи, що забереш решту.
Пізно ввечері Віктор позвонив Інні. Вона щедро запропонувала, щоб Оксана приїхала і сама обрала усе, що хоче.
Наступного дня Оксана із самого ранку прийшла. Інна зустріла її внизу, щоб показати квартиру.
– Ось наша квартира, обери, що вважаєш за потрібне. Все купував Віктор, мені нічого не треба. А я почекаю у сусідів.
Минуло пів години і Оксана прийшла.
– Вітя такий молодець, все тобі купував. На вечір він приїде і забере усе з цього списку, – повідомила коханка, показавши довжелезний список.
– Добре.
Коли Віктор приїхав, то щиро здивувався, адже в списку були навіть меблі. А варто сказати, вони були старі і поламані. Та коли перепитав Оксану, та наказала – брати.
Чоловік привіз речі в орендовану квартиру, утім коханка зустріла його подивом:
– Ти що? Що це таке? Де ти взяв цей мотлох? Його ж хіба викинути?
Тут Віктор все зрозумів. Інна відвела Оксану в квартиру сусідів, які виїхали за кордон і попросили доглядати житло. Дружина хитро надурила їх.
– Інна, що це за цирк? Що мені робити з цим усім мотлохом?
– 
Роби що хочеш. Ми з Кариною їдемо на море, квартиру зачинили.
Оксана страшенно репетувала. А Віктор вже шкодував, що так помилився в житті і втратив чудову сім’ю. Та вже було пізно.
