З самого дитинства Іванко був не такий, як всі. Навіть вихователі у садку казали, що він трішки “дивний”. Його не цікавили ігри зі своїми однолітками, він постійно сидів та про щось думав, майже не розмовляв. Світлана Василівна вважала, що він просто особливий хлопчик та скоро все налагодиться. А ще вірила, що у майбутньому стане дуже талановитим. Тому під час прогулянки не дозволяла синові гратися з сусідніми хлопчиками – а раптом чогось поганого від них перейме?
У школі син боявся навіть підійти до дошки, коли вчителька викликала. Був сором’язливим, ні з ким не товаришував. Правда, писав гарні твори на 12 балів. Коли жінці вперше похвалили сина, то вона одразу зрозуміла – Іванко стане видатним письменником!
Хлопчик сидів за одною партою з дівчинкою Юлею, яка була його протилежністю – товариська, комунікабельна, мала багато друзів у класі й завжди приходила на допомогу. Так вони почали спілкуватися. Якщо в Іванка була складна задача на метаматиці, то Юля швидко допомагала її вирішити. Мотивувала його краще вчитися. І хоча хлопчику було тільки 10 років, мати вже обрала для нього найкращий університет у їхньому місті.
Тепер викладачі знали в обличчя не тільки студента Івана, але й Світлану Василівну. Вона часто приходила на кафедру, приносила коробки з шоколадними цукерками чи товсті конверти. Не забувала також завітати до декана. І весь час розпитувала про навчання сина. Багатьох дивувала така поведінка рівно до того моменту, як на столі з’являлася пляшка шампанського чи шоколадка. Ось так промайнули 4 роки навчання і сталося просто неймовірне горе – Іван переїхав у інше місто, майже за тисячу кілометрів!
Вирішив там жити. Знайшов роботу та невеличку орендовану квартиру. Спершу жінка дуже образилася на сина та ледь не щодня бігала в аптеку за валер’янкою. Але не могла покинути сина у такій біді. Купила квитки, зібрала велику сумку з речами та поїхала до нього. Ну пропаде він без неї! Одразу почала у квартирі свій порядок влаштовувати. Перескладала весь посуд, перерила всі полички й шухляди та цілий день крутилася на кухні. Не гоже сину голодним залишатися! Однак, Іванові вже 25, а дівчини досі нема, а його однокласники вже дітей мають! Нічого, ще все встигне, головне спершу кар’єру зробити!
Вмовила одного разу приїхати до неї в гості, адже давно у рідній домівці не був. Та й млинці улюблені спекла, щоб син мав чим поласувати з дороги. Приїхав на тиждень та постійно ввечері десь пропадав. А ще мило посміхався, коли у телефоні сидів. Невже у нього хтось є? Пані Світлана хвилювалася, щоб Іванко не потрапив у погані руки та не закохався у якусь аферистку. Зараз їм від чоловіків одне треба – гроші! Побачила, що син кудись збирається. Сіла на балкон й чекала, коли той додому повернеться.
Ось вже 10 година вечора, пізно надворі. А раптом на нього напали хулігани? Чи ще щось трапилося. Жінка з хвилювання випила заспокійливе. Раптом бачить, як Іванко йде. А поруч з ним Юля! Ще й з великим букетом троянд! Так вона ж розлучилася рік тому. Ох, невже хоче на шию Іванові повісити свою доньку! Не можна так. Цілий вечір лаялася з Іваном та дорікала йому, що, мовляв, знав кого вибрати!
Та чоловік її не слухав. Голосно грюкнув дверима та зачинився у кімнаті. Тоді жінка вирішила діяти інакше. Наступного дня зібралася й пішла до Юлі додому.
– Ти йому не пара! Сама розлучена, ще й дитину маєш. А мого сина не чіпай! У нього ще все життя попереду, а ти тільки йому заважатимеш! Щоб я тебе більше ніколи не бачила біля нього, зрозуміла мене!
Тоді Іван немов змінився. Став похмурий, змарнів на очах. Не виходив з кімнати навіть. Ще й відмовився їсти улюблені матусині пиріжки! Пані Світлана вже боялася, що син захворів. А через декілька днів зібрав всі свої речі та поїхав назад у місто на роботу. Навіть не попрощався.
Але хто ж йому допоможе, як не рідна мама? Адже треба їсти зготувати, підлогу помити, черевики напастувати, сорочку випрасувати і так далі. Жінка часто приїжджала у гості без попередження, бо вже на пенсії та вдома сумно без сина.
Ось вже Іванові майже 40 років. Мати вже давно хотіла онуків бавити, але хіба є на світі жінка, яка гідна її сина? Всі ці дівчата взагалі не підходять! Такі меркантильні, що просто не передати словами. Всім треба квартиру, машину та відпочинок закордоном. А де Іванко візьме такі гроші, якщо сам живе на орендованій квартирі та їздить на роботу на метро? Мати часто дивується, мовляв, що за нахабне покоління дівчат пішло! Адже її син такий чудовий – не курить, не вживає алкоголь та й вона буде хорошою свекрухою. Ну просто мрія! Та чомусь ніхто не хоче таке щастя мати.
А ви б хотіли мати таку родичку, як пані Світлана? Чому?
