– Ти серйозно хочеш розлучення через те, що він не вислухав дитину? – Зінаїда Євгенівна притисла телефон плечем.

– Не через це. Через те, що він завжди "не зараз". Для всіх є час. Для нас – ні.

– А діти?

– Діти не повинні рости з батьком, який живе вдома як квартирант.

– А з матір'ю, яка при першій же образі валить шлюб, повинні?

Тиша.

– Мамо, не починай.

– Та це ти почала.

***

– Михайле, що сталося?

– Нічого нового. Я прийшов після зміни, Андрійко поліз з книжкою, я сказав: "Синку, пізніше". І понеслось.

– "Понеслось" – це як?

– Вона при дітях: "Звісно, ти ж у нас тільки гроші вмієш заносити". Ну я й відповів.

– Що відповів?

– Що краще заносити гроші, ніж істерики.

– Ти теж не подарунок.

– А вона прям подарунок? Зінаїдо Євгенівно, вона хоче, щоб я працював, заробляв, був уважний, ніжний, веселий і ще вгадував, коли в неї черговий судний день.

***

– Приїдете обидва, – сказала Зінаїда. – По одному не пущу.

– Мамо, ти що, дітей як заставу тримаєш?

– А ти що, дітей як аргумент у сварці?

– Я їхня мати.

– О, почалось.

***

Обід почався тихо.

Занадто тихо.

Вітя колупав виделкою картоплю. Андрійко дивився то на маму, то на тата. Михайло поклав букет на підвіконня, ніби відбув повинність. Олена сиділа рівно, в червоній сукні, як на чужому святі.

– Їжте, поки гаряче, – сказала Зінаїда.

– Тату, ти сьогодні залишишся? – тихо спитав Андрійко.

Михайло не встиг відповісти.

– У тата ж робота, – відрізала Олена. – У тата завжди робота.

– А у мами завжди вистава, – кинув Михайло.

– Що?

– Те. Ти любиш, щоб усі бачили, яка ти нещасна.

– А ти любиш бути героєм на роботі, бо вдома ти ніхто.

– Зате я хоча б не тягну дітей у свої образи.

– Не бреши. Ти їх просто не помічаєш.

– Я їх утримую.

– О, класика. "Я плачу – значить, люблю".

Зінаїда грюкнула ложкою по столу.

– Досить.

– Ні, не досить, – Олена навіть не повернулася до матері. – Хай скаже при дітях, як він "утримує". Розкажи, Мішо, скільки разів ти за останній місяць читав Андрійку? Скільки разів питав Вітю, як у нього справи?

– А ти розкажи, скільки разів ти при дітях робила з мене сміття.

– Якщо ти поводишся як сміття –

– Олено, – різко сказав він, – ти не мати-героїня. Ти просто жінка, якій мало уваги, і вона прикривається дітьми.

Тиша вдарила по кухні.

Зінаїда завмерла з тарілкою в руках.

Вітя підняв очі.

Олена повільно усміхнулась. Дуже холодно.

– А ти не батько. Ти банкомат з образою на весь світ.

– Зате без мене твоя "сильна незалежність" закінчується на касі в супермаркеті.

– Михайле! – гаркнула Зінаїда.

– Що "Михайле"? Вона сама хотіла чесно.

– Чесно? – Олена вже майже сміялась. – Чесно – це коли ти сину кажеш "відчепись, я втомився", а потім дивуєшся, чому він тягнеться не до тебе.

– Я хоч втомлююсь не від того, що цілий день жалію себе.

Стук.

Вітя встав так різко, що стілець поїхав назад.

– Ви можете хоч раз заткнутися? Хоч раз? Без цього бруду? Без "твоя мама", "твій тато"? Ви нас взагалі бачите, чи ми у вас просто декорації?

Ніхто не відповів.

– Я до бабусі більше не приїду, якщо ви тут знову це влаштуєте.

– Вітю… – почала Олена.

– Ні, мам. Не "Вітю". Ти теж. Ти спеціально чіпляєш. А потім плачеш так, ніби тебе ніхто не розуміє.

Михайло стиснув щелепу.

– А ти, тату, не корчи з себе мученика. Якщо ти "утримуєш сім'ю", це не робить тебе автоматично нормальним батьком.

Зінаїда прошепотіла:

– Господи…

І тут заговорив Андрійко. Дуже тихо.

– Це через мене, так?

Усі повернулися до нього.

– Якби я тоді не підійшов з книжкою… ви б не сварились?

– Синку, ні, – рвонулась Олена.

– Не чіпай мене! – закричав він так, що всі здригнулися. – Не чіпай! Ви обидва брешете! Ти кажеш, що тато нас любить, а потім кажеш, що йому на нас начхати! А ти кажеш, що мама істеричка, а сам кричиш голосніше за всіх!

Він задихався від сліз.

– Я не хочу ні з ким жити, якщо ви весь час такі!

Олена побіліла.

Михайло опустив очі.

Вітя мовчки взяв куртку.

– Куди ти? – крикнула Зінаїда.

– Туди, де тихо.

Він відчинив двері.

На порозі обернувся:

– І не треба потім казати, що ви "заради дітей" старались. Ви заради себе гризетесь.

І грюкнув дверима.

Valera

Популярне