– Ти серйозно? – Що саме? – Ти найняв доглядальницю. А не нову маму собі й дитині. Мартін навіть не моргнув. – Їй 46, не 16. Вона знала, що робить. Я стиснула край столу.

– Ти серйозно?
– Що саме?
– Ти найняв доглядальницю. А не нову маму собі й дитині.

Мартін навіть не моргнув.
– Їй 46, не 16. Вона знала, що робить.

Я стиснула край столу.
– Я ще нічого не вирішила.

Його донька фиркнула.
– О, звісно. "Ще не вирішила". А живеш у його домі, їси за його гроші й носиш його дитину.

– Закрий рот, – різко сказав Мартін.

– А ти свій відкрий, тату, – вліз син. – Тобі 55, ти після аварії ледве ходиш, а вже граєшся в молодого батька. Це що, кохання? Чи паніка перед старістю?

Мартін ударив долонею по столу.
– Я вас забезпечив. Обох. Будинки, машини, бізнес. Ви вже давно не діти.

– То й не роби з нас ідіотів, – відрізала донька. – Вона приїхала сюди працювати. Працювати. Не лізти в ліжко до вразливого мужика.

Я підвелась.
– Я ні в кого нічого не просила.

– Та невже? – вона скривилась. – Тільки випадково завагітніла від роботодавця. Яка зручна помилка.

Мартін повернувся до мене.
– Скажи їм.

– Що сказати? – тихо спитала я.

– Що ти народиш. І ми одружимось.

За столом стало тихо.

Я подивилась на нього.
– Я такого не казала.

Його син засміявся.
– Оце вже цікаво.

– Ти ж сама казала, що це наша дитина, – Мартін говорив уже крізь зуби.

– Наша – не означає, що я хочу лишитися тут назавжди.

– А, тобто дитину ти хочеш, а мене – ні? – він підняв брови. – Чудово влаштувалась.

– Я взагалі думала не народжувати.

Його донька аж плеснула в долоні.
– О! Нарешті чесно. То це не велика любов. Це просто торг.

Мартін різко встав, сперся на стілець.
– Ніхто не буде вбивати мою дитину через чиїсь "незручні обставини".

Я відчула, як усі дивляться на мене.

– "Мою"? – перепитала я. – Тільки твою?

– Не перекручуй.

– Це ти не перекручуй, – сказала його донька. – Якщо їй так страшно в 46, хай їде додому. Без дитини. Без прізвища. Без цирку.

– Замовкни! – крикнув Мартін.

– Ні, тату, тепер ти послухай, – син нахилився вперед. – Ти не закохався. Ти купив собі ще одну сім'ю, бо стара тобі більше не аплодує.

Мартін зблід.

Я взяла сумку.

– Сядь, – кинув він.

– Ні.

– Ми не закінчили.

Я подивилась прямо на нього.
– Ти оголосив моє рішення раніше за мене. При своїх дітях. Наче я тут теж твоя покупка.

Він холодно всміхнувся.
– А ти поводилась не так?

Я мовчки зняла з пальця його каблучку, поклала в келих з вином і пішла.

Valera

Популярне