– “Ти знову це всім розказуватимеш?” – чоловік поставив чашку так, що аж дзенькнуло. – “А що не так? Це наша сімейна історія”. – “Історія? Ти серйозно? Про прабабусю, яка вночі хрестила дитину в палаті?

– "Ти знову це всім розказуватимеш?" – чоловік поставив чашку так, що аж дзенькнуло.

– "А що не так? Це наша сімейна історія".

– "Історія? Ти серйозно? Про прабабусю, яка вночі хрестила дитину в палаті? Ти це хочеш вчительці Івана сказати?"

– "Я бачила її. На власні очі".

– "Ти після пологів бачила все, що завгодно".

Іван, уже дорослий, відсунув телефон.

– "Тату, ну почалося".

– "Ні, це в тебе почалося. Бо мама двадцять років тобі втовкмачує, що ти якийсь "особливий"".

– "Я не втовкмачую. Я просто пам'ятаю, що лікарі тоді казали, що з ним не все гаразд. А потім стало добре".

– "Бо його лікували, а не тому що привид у старій кофтині над ним руками махав".

– "Не смій так говорити про мою прабабусю".

– "А не смій робити з дітей церковно-містичний серіал".

Молодший фиркнув.

– "Зате це краще, ніж твоя улюблена версія: "просто збіг"".

– "Так, збіг. Нормальне слово для нормальних людей".

– "А те, що я "покликав" брата, теж збіг?" – Іван посміхнувся. – "Я постукав мамі по животу: "вилазь давай", і він народився за три години".

– "Ти був дитиною. Ви всі тепер із цього зробили сімейний культ".

– "Зате ти кожен раз це слухав і мовчав", – мати стиснула серветку. – "Коли зручно було – мовчав".

– "Я мовчав, щоб ти не розганяла цю маячню ще сильніше".

За столом стихло.

Тоді мати встала.

– "Добре. Сьогодні скажу при всіх. На хрестини онуки я вас не кликатиму. Бо ти знову стоятимеш із мордою, ніби ми всі ідіоти".

– "Та не клич. Тільки дитину в спокої лиши. Не чіпляй до неї своїх мертвих родичів".

– "Краще мертві родичі, ніж живий батько, якого завжди нудить від власної сім'ї".

– "О, пішло. Аплодуйте, зараз буде головна казкарка вечора".

Іван різко встав.

– "Та заткнись уже. Все життя сидів збоку, а тепер раптом головний адекватний?"

– "Хоч один у цьому домі".

– "Ні", – Іван взяв куртку. – "Ти просто єдиний, кому треба, щоб усе святе виглядало тупо".

Він грюкнув дверима.

А батько тільки пирхнув:

– "От бачиш? Ще один чудом освячений".

Valera

Популярне