Я з Максимом познайомилась ще в університеті. Після закінчення він зробив мені пропозицію. Я, звісно, погодилась. Прийшов час знайомитись з його мамою. Вона була вдовою, багато років виховувала сина сама.
Я дуже хвилювалась. І слова підібрати не могла, і з рук у мене все падало. Загалом, мені здалось, що я їй не сподобалась. Та, що робити. Перше враження уже склалось.
Дату весілля ми призначили на 3 листопада.
Почали писати запрошення і розсилати. Найбільше я переживала, як дістануться мої батьки. Їм доведеться їхати з іншого міста.
Весільну сукню я обирала разом з подругою Світланою. Вона вибрала усі найдешевші сукні, які мені були не довподоби. Я хотіла мати шикарну сукню. Таку, щоб всі ахнули. Та вони були мені не по кишені. Довелось обрати дешевшу, але така, що мені більш менш сподобалась.
День весілля я пам’ятаю й досі. Я витягла свою сукню із чохла і побачила, що вона вся порізана. На шмаття. Я одразу зрозуміла, що зробила свекруха. Більше нікому. Тільки у неї був доступ до мого наряду.
Я вибігла до парку, сиділа на лавці. Зателефонувала до Максима і сказала, що весілля не буде. Він прилетів через 15 хвилин. Я розповіла у сому справа. Він похмурнів. Думав, мама щира рада за нас. А тут таке..
До розписки у РАЦСі залишалось пів години. Максим сказав, що весілля ми скасовувати не станемо. Тому я поїхала у тому, в чому була одягнена: джинси, светр і старі кросівки. Я була унікальною нареченою.
Після весілля ми з Максимом жили на орендованій квартирі, Я зі свекрухою не спілкувалась. За рік у нас народилась донечка. Вагітність проходила важко. Перед пологами мене положили на підтримку. Була загроза викидню.. Ох, настрашилась я тоді.
Нещодавно я дізналась такі речі, про які не могла й здогадатись.
Як виявилось, мама Максима не різала мою сукню. То була Світлана, моя подруга. Вона була закохана в Максима і хотіла зруйнувати наше весілля. А я так була впевнена, що свекруха хотіла споганити наше життя.
А вона , як розповіли медсестри, коли я лежала на підтримці, сиділа коло мене і молились Богу, щоб з дитинкою було все добре, поки я спала.
Вона свята жінка, а я так її обмовила.
Після виписки я пішла до свекрухи і слізно просила вибачення у неї.
– Нічого, доню. Все гаразд. Я не тримаю образи.
Вона просила, аби ми переїхали жити до неї, а не скитались по орендованих квартирах. Від тоді ми були разом. Вона у всьому мене підтримувала і допомагала.
А який у вас був весільний наряд?
