Ми з донькою цього року вирішили провести відпустку на морі. Заздалегідь подбали про квитки в купе, щоб обрати хороші місця. Нам хотілося провести п’ятнадцять годин дороги в комфортних умовах. Ми зайняли нижню і верхню полицю. Це справді зручно, адже можна було проводити час як на низу, так і нагорі. Захотіли їсти – спустилися. Треба відпочити – піднялися нагору.
Поїзд вже мав вирушати, коли у вагон зайшла бабуся з онуком. Вони попрямували в наше купе. Хлопець з порогу почав наказовим тоном вимагати, щоб я поступилася старенькій місцем. Мене обурило його ставлення, але я вирішила відмовити якомога цивілізованіше. Ввічливо пояснила, що не буду відмовлятися від місця, яке я спеціально купувала заздалегідь. У відповідь онук почав кричати і докоряти мені, мовляв, я невихована жінка. Я знову, стримуючи емоції, запитала, чому ж він тоді швидше не подумав про комфорт своєї бабусі? А він заявив, що просто не сподівався зустріти в купе таку вперту й безсердечну даму.
Наша суперечка тривала доволі довго, а закінчилося все тим, що хлопець покликав провідника. Він поскаржився йому на те, що я не хочу віддати своє місце літній жінці. Той сказав, що було б правильно поступитися. Тоді я запитала, чому ж провідникові не віддати свою полицю бабусі? Однак він не мав що відповісти, тому пішов геть. Через кілька хвилин стареньку забрали в інший вагон, де знайшлося вільне місце на низу.
Ввечері донька зізналася мені, що на моєму місці вона б одразу виконала прохання хлопця. Однак я їй пояснила, що тут справа не в повазі до літніх людей чи у вихованні, а в тому, що потрібно захищати свої права. Чому я маю жертвувати власним комфортом лише через те, що наглий онук давить на жалість і вимагає в інших поступитися місцем? Адже він міг би також завчасно купити ті місця, які йому підходять. І взагалі, чому я повинна думати про когось? Потрібно ставити себе на перше місце.
А на вашу думку, хто в цій ситуації має рацію? Як би ви вчинили на місці жінки?
