Дружина волосся зібрала у хвіст, так щоб не лізло в очі, в тарілки, в обличчя дітям. Удома вона носила м’які тренувальні штани і вільну футболку …
В яких зручно біля плити стояти, випрати речі і підлоги протерти. Тільки у свята – одягалася в ошатну блузку, спідницю, у вуха встромляла великі сережки, на зап’ястя браслети, брала дітей і йшла на якісь фестивалі.
Без мене. Я не любив подібних заходів і втомлювався за робочий тиждень. Ну, або може, не так втомлювався, як це служило відмовкою для сім’ї.
Провівши їх, я все ж знаходив сили і вирушав до неї …До своєї коханки. Так, я зраджував дружині! Коханка волосся розпускала по плечах. Воно їй не заважало і нікому не заважало. Дітей у неї не було, господарства особливого теж. Удома вона ходила в ошатному розхристаному халаті, а частіше просто в мереживній білизні (коли живеш один, то легко можеш собі це дозволити). І ще, вона ніколи і нікуди не поспішала. Її ніхто і ніщо не відволікало (ні сім’я, ні діти, ні старі батьки, ні прання-готування) від мене.
Дружина була з тих, хто закручує огірки і помідори в банки. Сто банок за літо. Тому що без них я не сідаю за стіл. Вона з тих, хто майстерно ліпить пельмені, вареники з вишнями, за зиму сотнями, тому, що я їх люблю; та й родину годувати чимось треба.
З коханкою, в обідню перерву, ми частенько відвідуємо якісь ресторани з суші. Вона любить всю цю «екзотику». І я, поруч з нею, навчився орудувати паличками. Іноді можна. Коли я зустрівся з коханкою і вперше зрадив дружині …
Сім’я вже стала мені тягарем.
Дружину, здавалося мені, хвилювало тільки одне питання: коли буде зарплата. Дітям вічно щось треба: то з взуття виросли, то на щось знову скидаються в школі …
Коханка робила мені подарунки (всякі дрібниці, але приємні), які я ховав від дружини в коморі з інструментами. Або що-небудь з крутих канцтоварів, завжди можна сказати, в разі чого, що всьому офісу закупили. Я теж їй робив подарунки. Вона любила вибирати їх сама.
Дружина трохи розповніла після пологів, фігура вже, звичайно, не та. Почала і речі підбирати собі менш обтислі, комплексує з цього приводу. Коханка, хоч і не мучила себе тренажерами, але відсутність пологів і гарне харчування, дозволяли їй залишатися все такою ж стрункою, як і в двадцять п’ять. Таку не соромно було привести до друзів.
Друзі звикли до мого подвійного життя …Приймали мене у себе з коханкою, але з більшим задоволенням, напрошувалися до мене в сім’ю на пельмені, шубу, олів’є … Мало кому з них пощастило з хорошими господинями. І покидаючи наш будинок, завжди цілували руки моїй дружині і здивовано знизували на мене плечима (і чого ще мужику треба?)
У такі моменти, я дуже пишався перед ними своєю сім’єю, затишним, чистим будинком і кмітливими (по яких тільки гурткам дружина не тягала їх), красивими (всі в дружину біляві, великі) дітьми та своєю дружиною (такою гостинною і чарівною).
Час минає швидко. Якість мого життя особливо не змінювалася. Тільки, мабуть, коханка стала такою ж близькою, як дружина. Якісь незручності переросли у звички.
І я зрозумів, що …Я вже боюся втратити її. Я ніколи не зізнавався їй у коханні і не обіцяв піти до неї (попередив відразу, що сім’ю не кину), але тепер став говорити їй про нібито почуття, тому що з’явилася ревнощі …
Думки ж про те, що я можу втратити дружину, ніколи не відвідували мене. Вона здавалася мені частиною мене самого, моєю ногою, рукою, ниркою … Та й вона не давала ніколи приводу думати про це.
Одного разу дружина дізналася про існування коханки. Переді мною постав вибір. Насправді, якщо зовсім чесно, у мене вже не було вибору. Я просто міг ще спробувати боротися за когось з них. Але саме в цей момент я зрозумів, яким був самотнім весь цей час.
У мене було їх дві: дружина і коханка! Дружина з якою було зручно і тепло, як з мамою. Коханка, яка тішила моє самолюбство (я чоловік «хоч куди»).
Я зраджував і тій, і іншій …
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Всі ці роки, зі мною поруч не було жінки, яку мені хотілося б дивувати кожен день якимись неймовірними вчинками. Заради якої хотілося б стати ще кращим, досягти ще більшого. Тільки щоб пишалася і захоплювалася мною.
За всі ці роки жодна з жінок не обняла мене ніжно зі спини, не припала до моєї потилиці, коли мені було зле, не прошепотіла, що я кращий, що все налагодиться … Ніхто не відчув мій страх, не помітив моєї втоми, моєї неприкаяності … Хто винен в цьому? Хто?
У мене було їх дві, але у мене не було однієї єдиної – коханої.
Що ви думаєте про цю ситуацію?
Мій майбутній чоловік не попереджає, що його друзі залишаться у нас! А це трапляється часто
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Пишні оладки за рецептом моєї мами. Завжди пухкі та ніжні!
Чому ніколи не варто повертатися до того, хто заподіяв вам біль
Вирішив зрадити дружині. Наш шлюб якраз переживав не найкращі часи – буденність, діти, сварки
18 рідкісних явищ природи, в які не повіриш, поки не побачиш на власні очі
Чому необхідно телефонувати мамі частіше
Ти пошкодуєш, що вона пішла, але буде пізно
А на наступний день мені на картку прийшли 100 гривень. Допомога від доньки
Залишайся одна, поки не зустрінеш такого чоловіка, як цей
20+ варіантів простого, але дуже ефектного літнього манікюру
Що форма ноги розповість про ваш характер
9 чоловіків чесно зізналися, що змушує їх НІКОЛИ не зраджувати
Як правильно сіяти петрушку навесні для відмінного врожаю
Я не повірив своїм очам – на снігу лежала дитина, зовсім маленька, пів року, не більше
18 фотознімків хмар, в яких неможливо не розглянути зображення
Галя промовчала і вирушила додому. Радісний настрій від зустрічі з подругою зник
6 прийомів мудрої жінки, які змушують чоловіка бути щедрим
Швидкий спосіб стерилізації банок за 2 хвилини. Господині на замітку
