Переїзд зі столиці у маленьке провінційне містечко дався Софії непросто. Вона завжди вважала себе столичною панянкою. І ця ідея здалась їй дикою. Як же ж вона тепер без барів, нічних клубів і тусовок, де можна підчепити багатого нареченого?
Матір завжди підтримувала дочку. Проте тут на її благання не піддалась.
– Ти знаєш, що у батька проблеми зі здоров’ям. Подумай зараз про нього, а не про себе. Йому потрібне чисте повітря і спокій. Велике місто такої можливості йому не дасть. Тому нам потрібно переїхати ближче до природи.
– То і їдьте удвох з батьком! А я хочу залишитись тут! – заявила дівчина
– Без питань. Проте квартиру ми продаємо, де ти житимеш, мене не хвилює. Оплачувати окремо проживання ми теж не збираємось. Хочеш бути під нашою опікою, то їдь з нами, а як ні – то світ великий! Батькове лікування і так винесе багато коштів, розкидатись ними ми просто не можемо. Ти хоч би вчилась, то могла б жити у гуртожитку.
Софія вважала, що освіта не головне. Підтверджувала це тим, що безліч її знайомих освіти не мають, а заробляють у декілька разів більше, ніж її батьки. Дівчина навіть почала розвивати свій бізнес в інтернеті, проте поки успіху він не мав ніякого. Але вона знала, це актуальна ніша! Аж ось тобі раз. Переїхати у провінцію! Що вона зможе тоді показати у своєму блозі?
Добряче подумавши, Софія вирішила цим вона і братиме: “Гламурна столична дівчина переїхала в село. Посібник із виживання”. Це буде головна тема, яку всі обговорюватимуть.
У містечку, куди Софія з батьками переїхала, відчувала себе королевою над усіма. Вона тільки приїхавши, дала усім зрозуміти, що непроста штучка. На диво, місцева молодь, прийняла її і навіть почала наслідувати.
Королева ж не може бути без короля? Дівчина підшукувала кращий варіант з можливих. Цим варіантом став Гліб. Високий, красивий, підкачаний, та ще й з багатої сім’ї – усі дівчата сохли за ним. Та була дівчина, Олена, яка уже підкорила Глібове серденько. Вони уже довго зустрічались, навіть думали за весілля.
Проте для Софії це не було проблемою. Вона знала, що варто їй лише пальчиком поманити і він уже біля її ніг.
Дівчина уже і так, і сяк. То декольте відверте одягне, то на підборах біля нього крутиться. Та Гліб – ні в яку.
Він очей від Олени відірвати не міг.
Софію це ж, звісно, не влаштовувало. Це зачепило її гордість. Але вона так просто не залишить почате!
Інші всі чоловіки, тільки й чекають поки вона з ними заговорить, а цей, ніби сухар!
Якось на дні народження зібралась величезна компанія, Гліб теж був. До тож без тієї набридливої Олени! Захворіла бідолаха! Софія зрозуміла: ідеальнішого моменту годі й чекати! Цілий вечір крутилась біля Гліба із бутилкою вина, підливала, аби він сп’янів. Коли хлопець уже не зовсім тямив свої дії, вирішив іти додому. Софія запропонувала його відвести. Хлопець і не підозрював, що опиниться вдома не у себе, а у Софії.
Батьки дівчини міцно спали і нічних гостей не чули. Дівчина спокусила хлопця і вони провели разом ніч.
Вранці вони проснулись від зойку мами.
– Мамо, вийди звідси – промовила дівчина, прикриваючись ковдрою.
– Що я тут роблю? – запитав хлопець , після того, як мама зачинила за собою двері. Встав і почав одягатися.
– Ну ти вчора почав розповідати, як я тобі подобаюсь, намагався мене поцілувати, я й не стрималась. Привела тебе до себе додому.
– Цього не може бути. Я люблю свою дівчину. У мене навіть на думці не було зраджувати їй.
– Я би так не сказала. Усю ніч ти шепотів, як мене хочеш – сказала дівчина.
– Пробач, але це нічого не означає – відповів хлопець і поспіхом вийшов.
“Ну це ми ще подивимось” – хитро подумала Софія.
Тепер при будь-якій нагоді Софія намагалась контактувати з Глібом: то торкнеться, то поглядом з’їдає.
Гліба, звісно, бентежила ця ситуація. Він знав, якщо Олена дізнається про його зраду, не пробачить нізащо. Навіть слухати не стане.
Хлопець вирішив поговорити зі Софією. Домовився про зустріч у неї вдома цього вечора.
Приходить, а у дівчини гості: хлопці і дівчата з їхньої компанії.
– Гліб? Ой, вибач, забула сказати, що у мене вечірка! Ти проходь, не соромся!
– Ні, ні, спасибі, іншим разом! – налякано сказав хлопець.
– Давай, не бійся, не з’їдять. Вони ненадовго. Вони підуть, тоді ми поговоримо.
Хлопець таки погодився. Але цього разу був обережним: алкоголю не пив.
Софія пішла іншим методом. Відійшла з однією з подружок і почала “скаржитись” на Гліба.
– Уявляєш, боїться тій Олені зізнатись, що більше її не кохає, а хоче бути зі мною.
– Та що ти розказуєш! Гліб кохає Оленку. Вони вже он скільки разом.
– Кохав би, то до мене ночами б не прибігав. Вже тиждень мені проходу не дає. Не віриш, то у мами моєї спитай. Вона уже не раз його від мене проводжала.
– Оце так новини! А ти? – запитала вражена подруга.
– Ну мені він теж подобається. Але ці приховування набридли.
– І що ти хочеш зробити?
– Ще думаю. Розумієш, Гліб же не просто так прийшов. Він прийшов, щоб ми..ну…ти розумієш..А тут ви..
– Натяк зрозуміла. Нас уже немає.
– Дякую, подруго. Але я матиму ще одне прохання: ти зайди до Олени, скажи їй, що Гліб у мене. Сам на сам залишився. Думаю, вона одразу перевіряти побіжить. А тут ми..Уже й пояснювати нічого не потрібно. Сама побачить.
– Ну, гаразд – невпевнено відповіла дівчина і пішла, забравши зі собою усю компанію.
Софія залишилась з Глібом. Підсіла ближче і почала розмову:
– Що ти хотів мені сказати? Стривай! Давай трохи вина вип’ємо, щоб розслабитись – хлопець був напружений, тому погодився.
-Глібчику, я кохаю тебе. Я жити без тебе не можу. Ми повинні бути разом! – продовжувала дівчина.
– Але я тобі уже говорив: я Олену не кидатиму, я її люблю!
– Але мені несила контролювати свої емоції. Мої думки усі про тебе! – дівчина почала переходити у наступ, гладила хлопця по грудях, притулившись.
– Софіє..- хлопець не чинив опір, алкоголь зробив свою справу. Він уже був, мов у дурмані.
Софія бачила це. Вирішила не втрачати момент, почала пристрасно його цілувати.
В той час до Олени зайшла подруга, яка розповіла про Гліба та Софію. Вона не повірила у це. Проте піти переконатись все ж таки вирішила.
У дім Софії вона потрапила без перешкод: усі двері були відчинені.
Дівчина завмерла, коли побачила, як її хлопець цілує Софію. Вона аж зблідла. Проте вирішила дати знати про себе.
– Щастя вам і любові! – вигукнула і розвернулась на вихід.
Гліб намагався поговорити з Оленою. Проте вона кинула на нього такий погляд, який означав лиш одне: “Все скінчено!”.
Хлопець повернувся у будинок. Софія налякалась і лиш мовчки за усім спостерігала.
Гліб посміхнувся і підійшов до дівчини ближче:
– Золотко моє, ходи сюди!
– Зачекай! Я не хочу! – Софії стало лячно.
– Чому? Мені здається якраз саме цього ти і хотіла!
Софія отримала те, чого бажала. Вона зустрічалась з Глібом. Проте він ставився до неї зневажливо. Якось Софія натякнула про весілля.
– Розслабся, дорогенька. Таких як ти у дружини не беруть!
Проте його рішення змінила..Олена. Дівчина виходила заміж. Гліб був сам не свій від злості. Тому аби хоч трохи насолити колишній, одружився з Софією. Без пишного весілля. У колі рідні і друзів.
Незабаром Гліб почав зраджувати Софії. Зі своєю співробітницею Анною. Софія запідозрила це, але довести ніяк не могла.
Вирішила прив’язати чоловіка до себе дитиною. За декілька місяців їй вдалось завагітніти, про що вона радісно повідомила Гліба.
– Ну, класно – тільки і почула у відповідь.
Софія в страшному сні уявити не могла, що такі ж самі слова йому сказала інша жінка.
Народжувала Софія з Анною разом. І разом пішли подавати на аліменти.
Гліб поїхав на заробітки. З Софією розлучився. Аліменти оплачував справно, раз в місяць: і колишній дружині, і коханці.
Анна, згодом вийшла заміж. А Софія так і залишилась біля розбитого корита.
Силою колодязь копати – води не пити.
Як ви гадаєте, чи можна змусити людину кохати? Чи можна виправдати поведінку Софії?
