На роботі я познайомився з Софією. Коли я влаштувався туди працювати, вона вже була на керівній посаді. Софія мені дуже подобалась, то ж я дерся по кар’єрній драбині, як тільки міг. Не одразу, але мені вдалося! Як тільки я був на рівні, того ж дня запросив її на вечерю. Вона мило відповіла, що зайнята, але долучилась в соцмережі і сказала, що я можу повторити спробу, може, в неї в інший час не буде планів.
Так вона дала зрозуміти, що в мене є шанси. Ми листувались в соцмережі, вона була дуже цікавою людиною: знала більшість актуальних новин, зналася в мистецтві, жартувала просто прекрасно. Згодом я зрозумів, що по вуха закохався в неї. Відчував, що можу дати їй усе і запропонувати навіть одразу вийти заміж за мене.
Того вечора я заїхав за нею. Вона була чудова: в сукні, з блискучими локонами і на підборах. Коли вона підійшла до мене, то дала мені червону квітку без стебла. Натомість я простягнув їй букет троянд, на що вона відповіла: “Бачиш, зійшлись”. В тому було щось загадкове. Коли жінки дарують квіти? Вона зачаровувала мене з кожною хвилиною більше.
Ось ми вже виходимо з машини біля ресторану. До мене підбіг хлопчик-безхатько.
– Дядьку, дайте, будь ласка, скільки не шкода, я дуже голодний. — Я дав йому сотню.
– Це ж так багато, ви впевнені?
– Бери-бери.
Я повернувся назад до Софії, а вона була дуже невдоволеною.
– Що таке? – запитав я.
– Нащо ти роздаєш всім гроші? У нього є батьки, вони мають дбати про малого, а не ти.
Я був вражений від такої злості Софії. Мені після цього аж не хотілось продовжувати вечір. Але в ресторан ми зайшли. Софія замовила те, що було найдорожчим в меню. А я взяв чашку кави, бо їсти не хотілось.
– Чому відмовляєшся їсти? Якщо грошей не вистачить, я можу позичити. Зарплатня в мене непогана, — посміхалась Софія.
Вечір пройшов так собі. Згодом принесли рахунок. Я заплатив за каву і посунув рахунок до неї. Вона здивувалась не на жарт.
– Ти хочеш, щоб я заплатила за себе сама?
– Ну ти ж заробляєш непогані гроші.
Вона була спокійною. Заплатила і пішла.
А мені після того випадку було дуже незручно. Дуже шкода, що так сталось. Ми зараз бачимось щодня на роботі, але й мені і їй це не в радість, добре помітно.
Що б ви порадили автору статті?
