– Ти з глузду з’їхала таке казати? – сперечалася з подругою Марина. – Жили душа в душу! Яке розлучення?
– Ти не розумієш!
Марина не розуміла, що відбувається з її подругою, адже у неї з чоловіком був зразковий шлюб. Що так раптово пішло не так?
Одного дня Софія зрозуміла, що 20 років спільного життя з Олегом зійшлися до буденної звички. Від першого знайомства чоловік носив Софію на руках. Вони майже ніколи не сварилися. Виховали разом дочку Лілю, яка зараз навчається в столиці.
Здавалося, що ще потрібно для щастя? От тільки жінка чомусь не відчувала себе щасливою.
– Здається, що в мене немає до нього почуттів… – зізналася подрузі та.
– Як немає? Щось не можу в це повірити!
– Наше з ним життя перетворилося на звичку. Я майже до хвилини знаю, коли готувати йому сніданок, коли він повертається з роботи. Ми розмовляємо про одне і те, засинаємо в один і той же час, їмо одну і ту ж їжу, яку я готую.
Я більше так не можу. Кожен наступний день – копія попереднього. Як же це дістало! Тому я вирішила, що ще не пізно це змінити!
– Ой, щось мені це не подобається! – зітхнула Марина.
– Поки я ще не дуже стара у мене є шанси познайомитися з кимось! Я знову закохаюся, як в молодості! Ми обоє знову станемо щасливими! – раділа Софія. – Бо нічого крім звички нас більше не пов’язує!
– Ти не права, подруго! Просто ви багато часу разом. Ви вже стали синхронними. Я майже впевнена, що ставлення чоловіка до тебе не змінилось. Просто тебе це почало дратувати…
– Може і раніше дратувало, просто я не надавала тому значення! Тепер усе зміниться на краще! Я вже в передчутті цих змін!
– Ти жалітимеш! Краще одумайся поки не пізно!
– Я все вирішила!
Того вечора Софія почала збирати свої речі. Чоловік якраз повернувся з роботи і застав дружину на підлозі.
– О, ти кудись зібралася? – спитав зацікавлено той.
– Так! Переїжджаю від тебе! Мама вже чекає мене!
– Нічого не розумію! А навіщо ти це робиш? Що сталося!
– От тому і переїжджаю! Ми стільки років разом, а ти досі мене не розумієш! Коротше, я дійшла висновку, що наші стосунки зайшли в глухий кут. Ми з тобою живемо за звичкою, а не по коханню один до одного! Тому поки не пізно ми маємо це виправити. Ще є шанс знайти когось!
– Я не вірю жодному твоєму слову! Які звички! Що ти мелеш?
– Ти зараз здивований! Але коли я піду ти зрозумієш, що я права! Життя йде, а ми не молодіємо!
Олег дивився на дружину з подивом і не ворушився. Коли вона тягла важкі валізи до дверей, то зупинилась і не витримала:
– Невже ти не бачиш, допоможи донести! – він миттю підвівся і пішов до неї.
– У тебе з’явився інший?
– Ти справді думаєш, що я здатна на таке? Спочатку знайти когось, а потім говорити? Ні!
– Тоді до чого ці сцени?
– Я ж кажу! Ти не розумієш мене!
Дочці вони поки нічого не кажуть. Поки в неї навчання нехай краще не знає. А як приїде на канікули, тоді. Софія все ще ходила на роботу. Тепер її будні виглядали дещо інакше, але без особливих змін.
– Ну як тобі нове життя? Вже познайомилась з кимось? Чи передумала? – підколювала її Марина.
– Ти думаєш так просто позбутися колишніх звичок?
– Даремно ти це все затіяла!
– Не знаю. Я далі зранку чекаю, як Олег мене поцілує і покличе пити каву. Нічого, скоро це робитиме новий чоловік!
– І з багатьма ти сходила на побачення?
– З жодним! Але на роботі є новенький і він дуже зацікавлено дивиться у мою сторону!
Так вийшло, що співробітник таки запросив Софію на побачення. Ввечері вони зустрілись у кафе. Чоловік замовив собі, а потім додав:
– Ну ти замовляй собі що хочеш! Просто поки ми не разом кожен платитиме за себе. Це мій принцип.
Софія мало не вибухнула від сміху. Та її чоловік ніколи в житті не посмів сказати подібне, він би ще за всіх її подруг розрахувався! Софія вирішила, що продовжувати зустріч немає сенсу, перепросила і пішла геть.
Коли вона ділилась цією історією з Мариною та теж посміялась. А потім неквапливо додала:
– Нещодавно бачила твого Олега в ресторані. З жінкою. Було видно, що вона всіма силами хоче йому сподобатися!
– Що? – в серці Софії аж запекло від такої новини. Вона не очікувала, що від почутого може стати настільки неприємно!
– А що тут дивного! Твій Олег гарний та заможний мужчина. Він самотнім точно не залишиться!
Після цих слів Софія підірвалася і побігла до виходу. Навмання вона дістала телефон зі сумочки та набрала старий знайомий номер Олега.
– Де б ти не був – готуйся! Я скоро буду! – гнівно заявила та. Її настільки це розгнівало, що вона була готова повиривати тій залицяльниці усе волосся на голові!
Забігаючи додому жінка побачила, як Олег неквапливо вийшов з кімнати.
– Де вона? – злісно спитала жінка. Було чути легку романтичну музику. Повсюди запалені свічки.
Софія завмерла, пройшла до вітальні. Там накритий стіл, у вазі її улюблені білі троянди. А на тарілках її улюблене м’ясо з гарніром. Жінка розгубилась. По її щоках котились сльози.
– Ви вирішили розіграти мене? – ледь зібравшись зі силами сказала Софія.
– А як ще я мав тебе повернути? – посміхнувся Олег. – Дурненька ти моя!
Вона видихнула і кинулася чоловіку в обійми.
– Вибач мені! Не розумію, що на мене найшло!
Пара щиро розсміялася і сіла за стіл. Тільки в цей момент Софія зрозуміла, що скучила за своїм звичним життям. Вона раділа, що не наробила гірших помилок і любувалася закоханими очима свого чоловіка.
Що найшло на Софію? Як вона могла вчинити ще?
Фото з відкритих джерел
