У бабусі була сестра, тітка Саша, яку в родині не схвалювали. Знаєте, за що?
– Не за те, що живе одна.
– Не за те, що не заміжня і без дітей.
– Не за те, що був коханець – шишка з МОЗ.
– Не за те, що на сімейні заходи з’являлася лише тоді, коли треба їй, хоча запрошували на всі.
А за те, що мала нахабство вимикати домашній телефон, коли їй не хотілося ні з ким говорити. І підключила визначник номера при першій нагоді, і платила за нього. Ось же цяця, як це вона вибирає, з ким не говорити?
А все було просто – з усякого погляду тітка Саша себе любила більше за всіх. І не хотіла нічого, що б заважало її комфорту.
Тужила? Шкодувала про свій вибір? О ні.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Померла в 93 роки, до 87 ходила з «дівчатами в баню», сама себе обслуговувала, три роки тому була високою жінкою з коротко стриженим волоссям. До 70 років їздила зі своїм одруженим коханцем в Туреччину. Гуляла і пила місцеве вино на набережній. Потім він помер, на жаль.
Освоїла радості інтернет-шопінгу. Щиро дивувалася, коли питали, чи купити їй продукти – зарозуміло перераховувала всі відомі їй сервіси доставки. Склянка води не потрібна.
Урок нам усім – у всьому цінувати і любити найбільше – себе. Все інше – минуще. Одні прийшли і одні підемо. Це не про тлін і самотність – а саме про найважливішу людину в нашому житті:
Я – в моєму житті. Ти – в твоєму.
Ви згодні з тим, що потрібно перш за все любити себе?
