Я дуже скромна людина, не люблю розповідати про своє особисте життя, але такою історією гріх не поділитися. Уявіть собі: я – звичайний чоловік з простого села, а так зачарував дівчину, що вона готова була 10 років на мене чекати!
Але про все по черзі!
Нещодавно у мене був День народження. Моя кохана дружина вирішила з цього приводу влаштувати справжнє свято. Запросили найближчих: кількох сусідів, друзів, батьків і мою сестру з чоловіком.
– Іванчику, може, твою сестру не запрошуватимемо. Ти ж знаєш, вона зараз щось утне – і святу гаплик!
– Будемо сподіватися, що вона сама не прийде, але запросити мусимо. Якщо ні – мама засмутиться.
Оксана завжди була дивачкою. Усе їй недогода. І чоловік у неї хороший, і дітки здорові, чемні, а вона все носа пхає в чужі справи. Якщо в когось справи йдуть краще, ніж у неї – впадає в гнів.
Поки дружина накривала на стіл, я поїхав забрати маму – важко їй було самій вже ходити, як не крути, а вік таки своє бере.
Моя Марічка зробила свекрусі красиву зачіску, то мама увесь день сяяла від щастя:
– Ну, невісточко, оце ти вже красу мені на голові зробила. Любо й глянути в дзеркало. Хоч бери і заміж виходь!
Ми щиро сміялися, жартували і почувалися невимушено аж до того часу, як поріг дому не переступила Оксанка.
– Доню, Ти як завжди набурмосена! Та усміхнися бодай трошки. В брата твого День народження.
– Мамо, а ти чого така накручена? Це що у тебе свято?
– Аякже! Синочок мій ювілей святкує. А ти, як найближча родичка, могла б теж марафет навести.
Сестра тільки рукою на маму махнула, а далі поглянула на мене:
– Іване, ти пробач, але мені довелося ще Злату запросити на гостину. Ти ж не проти?
В той момент я аж стерп. Мене обдало холодним потом. Не подумайте тільки, що я людині шматок хліба пошкодував, але справа була ось в чому…
Злата закохана в мене з самісінького дитинства. От тільки я взаємністю їй не відповідав ніколи. Вона зла, розпусна трохи, погана слава про неї ходила по всьому селу.
Коли я взяв собі за дружину Марічку – думав, що жінка заспокоїться, але ж ні. Далі до мене чіплялася.
Спокійно видихнув тільки тоді, коли вона вийшла заміж. Не знав ще тоді, що той шлюб “проживе” недовго.
Тепер ви розумієте, чого Злата була таким небажаним гостем для моєї сім’ї.
Увесь вечір за столом вона не зводила з мене очей.
Як тільки увімкнулася музика – бігла до мене, щоб до танцю запросити. Добре, що моя мама вчасно схопила її за руку і сказала суворо:
– Гей ти, вертихвістко! Якщо ти не даси спокою моїй дитині, то я тобі влаштую!
– Та хто його чіпає? Взагалі не вказуйте мені, як жити – сама знаю.
Краєм ока я бачив, як вона підійшла до сестри і просила, аби та відволікла мою матір, або й взагалі її додому завела.
Оксана одразу поспішила виконувати прохання своєї подруги.
– Мамо, поїхали вже додому. Ти виглядаєш втомлено.
– Нікуди я не поїду. Я ще на торт чекаю.
– Іван Тобі з собою запакує.
– Слухай, Оксано, як будеш допомагати своїй божевільній подрузі втручатися в сім’ю брата – залишишся без моєї помочі з дітьми.
Отут сестра й притихла.
– Вибач, Златка, але давай собі раду якось сама. І взагалі, ми з чоловіком їдемо вже додому. Тебе з собою забираємо, тож збирайся.
Так 2 кревні подруги і розсварилися просто на моєму святі.
Злата увесь вечір простояла біля дороги, якою я проводжаю маму додому. Певно не здогадалася, що вона залишилася у нас на ночівлю.
В якийсь момент мені її навіть шкода стало, але коли на ранок до мене дійшли чутки про те, що її на світанку засікли на сіннику сусіда в його палких обіймах, то пригадав, за що так її не поважаю.
А мораль історії така: обирайте собі в дружини таких жінок, яких на ранок не доведеться шукати по чужих сінниках.
Чого Вас навчила ця історія?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
