Вероніка зайшла в кабінет, поклала заяву на стіл і сказала так, ніби просила ручку:
– Я звільняюся. Не буду працювати з жінкою, яка спить з моїм чоловіком.
У бухгалтерії стало тихо. Одна дівчина навіть чашку не донесла до рота. Юлія Олексіївна підняла очі від паперів і тільки стиснула губи:
– Не вигадуй. Обговоримо без сцен.
Вероніка розвернулася й вийшла. Руки тремтіли так, що вона ледь влучила ключем у сумку.
Ще вчора на корпоративі вона шукала Юру між столами, бо той раптом зник. Музика гриміла, всі сміялися, а його не було ні в залі, ні на вулиці. Вероніка штовхнула двері в маленький кабінет для переговорів – і завмерла.
Її чоловік цілував Юлію Олексіївну.
Саме ту Юлю, яка десять років вчила її, прикривала перед директором, сиділа з нею над звітами до ночі і казала:
– Ми тут як сім'я.
Вероніка тоді лише видихнула:
– Ось ви де.
Юра вискочив за нею на ґанок, уже без посмішки, без сорому, ніби просто запізнився.
– Вибач. Я давно люблю Юлю.
– Давно – це скільки?
– Пів року.
– І ти щодня приходив додому, дивився дитині в очі і мовчав?
Він потер лоба й сказав те, від чого її просто перекосило:
– Юля просила не казати. Їй не потрібні плітки на роботі.
Не потрібні плітки. Зате чужий чоловік – потрібний.
Вдома Вероніка відкрила шафу й почала складати його речі. Футболки, сорочки, зарядка, бритва. Юра зайшов у спальню, подивився на валізу і навіть не спробував зупинити.
– Так буде краще, – сказав він. – Не роби драму. У дорослих людей таке буває.
– У дорослих людей? – вона повернулася до нього. – Це ти так називаєш брехню мені в очі?
– Сама винна, якщо чесно, – кинув він. – Ти давно жила тільки роботою і дитиною.
Оце "сама винна" вдарило сильніше, ніж сам поцілунок.
Зранку її викликала Юлія Олексіївна. У кабінеті пахло кавою і парфумом, від якого Вероніку вже нудило.
– Сядь, – спокійно сказала начальниця. – Я розумію, тобі боляче. Але не треба руйнувати собі життя через емоції.
– Моє життя ви вже і так не погано "не зруйнували".
Юлія склала руки на столі.
– Я пропоную тобі відпустку. Оплачену. Поїдеш із донькою, охолонеш, повернешся і працюватимемо далі.
Вероніка гірко засміялася:
– Тобто ви забрали чоловіка, а тепер ще й хочете, щоб я мовчки сиділа під вами на роботі?
– Не перебільшуй, – сухо відрізала та. – Кому ти треба зі своїми істериками в іншій компанії? У тебе дитина, кредит, стабільність. Думай головою.
От тоді Вероніка й поклала заяву їй просто на клавіатуру.
– Підписуйте.
– Не підпишу.
– Боїтеся, що директор дізнається?
Юлія вперше змінилася в обличчі.
– Стеж за словами.
– А ви за чужими чоловіками мали б стежити краще.
Двері грюкнули так, що в коридорі всі підняли голови.
Але другий удар чекав удома.
Юра сидів на кухні, пив чай із її чашки й дивився в телефон.
– Я подумав, – сказав він, не піднімаючи очей. – Квартиру ділити не будемо. Ти з Надею поки поживеш у мами. Мені ближче звідси до роботи.
Вероніка навіть не одразу зрозуміла.
– Тобто ти йдеш до коханки, а з нашої квартири виганяєш мене?
Він знизав плечима:
– Не виганяю. Просто так усім зручніше.
– Усім? Кому всім?
– Ну нам. І Юлі теж. У неї ремонт.
У неї ремонт.
Вероніка дивилася на нього і не могла повірити, що це говорить той самий чоловік, який колись плакав у пологовому під дверима.
– Ти серйозно хочеш привести її сюди?
– Не починай.
– Це кімната твоєї доньки.
– Надя маленька, звикне.
Оце і був пік. Не зрада. Не брехня. А це спокійне "звикне" про власну дитину.
Вероніка взяла його чашку і вилила чай просто в мийку.
– Забирай речі сьогодні.
– Знову сцени?
– Ні, Юро. Сцена була вчора. Сьогодні вже бридко.
Він встав, взяв куртку і тільки на порозі кинув:
– Не роби з себе жертву.
Він навіть не зайшов у дитячу попрощатися.
На роботі Юлія написала їй коротке повідомлення: "Не влаштовуй бруд. Подумай про доньку".
От Вероніка й думає.
Чоловік пішов до її начальниці. Начальниця хоче, щоб вона тихо звільнилася без скандалу. А квартиру, в якій жила їхня дитина, вони вже між собою майже поділили.
Скажіть чесно: ви б пішли мовчки – чи зробили б так, щоб про них дізналися всі?
Юлія того ж вечора виклала сторіс з ресторану.
З Юриною рукою в кадрі.
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Бабуся наполягала, щоб чоловік не їхав у місто. А через декілька годин до них зателефонували та сповістили сумну новину
“Ми повечеряємо, а ви у вітальні почекайте”: свекруха ввічливо відмовилася нагодувати невістку з внучкою
Аджика з кабачків — в рази смачніша від традиційної. Встигніть запастись на зиму
Подруга з Білорусії навчила готувати деруни по-новому. Можна з’їсти разом з ложкою, такі вони смачнезні!
15 гірких істин про Скорпіона: грубо, але чесно
Поставила нареченому окрошку з квашеною капустою і свининою, як у нас заведено. А він глянув у тарілку й пожартував так, що я відклала ложку
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
Мене виростили тато і бабуся. З самого дитинства я знала, що мама в мене є, але її не було. Вона залишила мене зовсім маленькою і пішла будувати своє життя. Тато ніколи мене не кидав.
Сосиски в картопляному тісті. Діти їх просто обожнюють!
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Звичайні речі з навколишнього світу, які час перетворив в унікальні артефакти і пам’ятки історії
Як знаки Зодіаку руйнують своє життя, навіть не підозрюючи про це
Дочка з зятем пішли. Не дзвонять, не приходять. Навіть з днем народження не привітали. І Микола Іванович не дзвонить
У горах Швейцарії кішка допомогла подорожньому знайти дорогу додому
– Мати Божа! Максим! Негайно забери мого сина додому! Негайно! Ти говорив, що твоя мати – нормальна! А вона – безвідповідальна жінка
Вже пройшло багато років, і мого начальника давно немає за нами, але я досі вдячний йому і випадку, що звів нас разом
