Ми з Артемом мешкаємо в одному селі, тому були знайомі ще з ранніх років. Проте лише у зрілому віці між нами зав’язалися стосунки. Після трьох років зустрічань ми вирішили побратися. У нас вже були спільні плани на майбутнє, адже після весілля ми хотіли переїжджати в місто й заробляти гроші на власну нерухомість.
Почалися приготування до святкування. Знайшли неподалік хороше місце, куди запросили усіх гостей. Ресторани в місті ми навіть не розглядали, адже не хотіли витрачати на весілля шалені кошти. Виявилося, що це було чудовим рішенням, бо наречений буквально втік у найвідповідальніший момент.
Напередодні я встигла придбати весільне плаття, а мама докупила необхідні продукти й елементи декору. Артем також оплатив певну суму приготувань.
17 липня мала відбутися реєстрація шлюбу і саме святкування. Ми запросили 40 найближчих рідних та знайомих разом з нами розділити цей день. Зранку на нас чекав РАЦС, потім фотосесія і застілля.
Буквально день перед цим у наш дім завітала моя майбутня свекруха. Вона заявила, що її син не хоче одружуватися, бо я відмовляюся брати його прізвище.
На цю тему ми з Артемом неодноразово говорили і дійшли до висновку, що зайві клопоти з документами нам ні до чого. Прізвище в паспорті нічого не змінює, тому можна уникнути безглуздих формальностей, щоб не бігати різними установами.
Саме тому я впевнена в тому, що це лише привід, аби скасувати весілля. Насправді Артем просто не готовий до цього важливого кроку. Адже після одруження на нього чекає додаткова відповідальність і не мало труднощів, які нам би разом довелося здолати.
Того ж вечора я попередила гостей, що святкування не буде. З Артемом ми так і не говорили. За вихідні я зібрала свої речі, а в понеділок переїхала до міста. Я планувала влаштуватися на роботу і розпочати своє життя з нового аркуша.
Згодом Артем заявив, що я повинна повернути йому витрачені гроші на весілля, але у відповідь він почув відмову. Нехай це буде йому уроком, а мені своєрідною компенсацією за моральну травму.
На мою думку, скасовувати весілля через прізвище – безглуздо. Однак це особистий вибір кожного.
А як ви вважаєте, чи повинна дружина брати прізвище свого майбутнього чоловіка? Чи може її відмова бути причиною для розриву стосунків?
