Відчула перейми, це було влітку. У паніці не знайшовши сумку, я почала запихати все, що могло б мені знадобитися на пологах, в рюкзак чоловіка.
Взяла свою щасливу сорочку і хутряну зимову шапочку, просто вона в мене щаслива. У стані афекту разом з ношею і животом напереваги я доїхала до пологового будинку, благо що містечко у нас маленьке.
У приймальному покої я попросила лікаря, щоб обов’язково на мені були всі речі, які я привезла з собою, вони у мене щасливі, я розумію що не дозволено, але я за це вас фінансово віддячу, тільки, будь ласка, не задавайте запитань щодо речей, пунктик у мене такий.
У лікаря очі загорілися, каже, мовляв не питання, я дам розпорядження. Я лікарю дала 50 доларів, кажу мовляв це передоплата, він аж підстрибнув від радості.
Завели мене в палату, а у мене вже такий стан, вже від перейм нічого не розумію, сестра привозить інвалідне крісло і дає мені речі, дивлюся там сорочка лежить моя, вовняна шапочка і ковзани хокейні.
Я запитала, що це мовляв і навіщо, на що сестра відповіла, надягайте все і швидко, лікар сказав щоб все було на вас одягнуте.
Я вже нічого не тямлю, лікар сказав, значить треба, може ковзани одягають, щоб не втекла.
Везуть мене по лікарні в сорочці, в’язаній шапці і ковзанах. Народ на мене дивиться величезними очима, навіть знайомі попалися з роботи і навіть не вітаються, тільки дивно дивляться на мене, думаю напевно влітку я даремно теплу шапку одягла.
Завозять в палату, допомогли мені в ковзанах на крісло забратися, лежу я вся така цікава з розставленими ногами і все думаю, навіщо на мене ковзани одягли.
Забігає лікар, і кричить на сестер, мовляв чому ковзани бинтами НЕ перемотані? Чи ви хочете, щоб мене вона все порізала?
Сестри забинтовують ковзани, я якось заспокоїлася, на рахунок них, адже лікар навіть не здивувався, а ще й сестер насварив, видно ноу-хау у них таке, я читала про пологи у воді, але щоб в ковзанах, перший раз бачу.
Але все ж дивлюся, що якось з недовірою на мене дивляться, і лікарі зайдуть, подивляться на мене і хапаються за рот і вибігають, чую іржуть в коридорі, думаю, все ж марно я теплу шапку влітку одягнула.
Привезли іншу породіллю, поруч на крісло поклали, дивлюся вона без ковзанів, незрозуміло …
Питаю у лікаря, а чому вона без ковзанів? Лікар, мовляв, так вона і не просила їх одягнути, а у вас в рюкзаку лежали … самі так замовляли!
І тут я ці ковзани впізнала, це вони у чоловіка в рюкзаку лежали, а я в стані афекту і не помітила.
Пояснила їм ситуацію, сміх почався шалений, вони кажуть, а ми всі ваші довідки від психіатра переглянули, перш ніж вам ковзани нести, та й гроші за це заплачено … може хочете щоб син хокеїстом був, ви ж самі просили зайвих питань не задавати …
Народила під загальний сміх я дуже швидко і тужитися не довелося, тільки згадаю обличчя лікарів і своїх знайомих, коли я в ковзанах по коридору їхала і сміх мене розбирає.
Так і народила свого синочка …
Вам відомі веселі історії, які пов’язані з народженням дітей? Розповідайте!
